Три основних практичних правила для їзди дорогами Європи на автомобілі.

З відкриттям кордонів та отримання можливості їздити без віз в країни Євросоюзу, багато хто з українців замислюється над поїздкою в ближні європейські країни на автомобілі. Хто вперше вирішив вирушити в таку подорож, необхідно пам'ятати про декілька правил які допоможуть уникнути штрафу.

Три основних практичних правила для їзди дорогами Європи на автомобілі:

1. Дотримуйтеся швидкісного режиму. Перевищення швидкості більше ніж на 10 кілометрів на годину, призведе до отримання штрафу.

2. Вмикайте ближнє світло фар. В більшості європейських країн існують правила, які зобов'язують водіїв їздити з увімкненими світлом фар незалежно від часу доби.

3. Обов'язково користуйтеся паском безпеки. За невиконання цього правила теж можна отримати штраф.

Окрім цього водій при собі зобов'язаний обов'язково мати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, та поліс цивільної відповідальності. Також не забувайте вчасно сплачувати за парковку, оскільки більшість паркувальних майданчиків в Європі платні. І пам'ятаєте, європейські штрафи набагато вищі ніж українські!

У разі винекнення критичних ситуацій за кордоном, необхідно звертатись до офіційних представництв України в цих державах.

Статус потерпілого особа набуває автоматично за наявності заподіяння майнової або моральної шкоди. (Судове рішення)

Часто в практиці трапляються випадки коли слідчий вперто відмовляється визнавати особу потерпілим. Для захисту вказаного права, законодавець передбачив статтю 303 КПК України, в якій зазначається можливість оскаржити дії слідчого щодо відмови у залученні до кримінального провадження потерпілим.

Мотиви слідчих бувають різні, але я зупинюся на оному з ключевих, — тоді коли основним мотивом відмови у визнанні потерпілим слідчий формально вважає наявність складу злочину в діях таокої особи. Тобто стороною обвинувачення особа вважається потенційним підозрюваним, хоч і де-юре вони цього не стверджують.

До АБ "Адвокат Стельмах і партнери" звернувся клієнт за захистом своїх прав в кримінальному  провадженню, яке внесене в ЄРДР за фактом пожежі на території одного з ринків що в м. Одесі. На території ринку вигоріло 700 м2 торгової площі, в результаті чого орендарі вказаних торгових павільйонів понесли колосальні збитки. 

Адміністрація ринку розповсюдила серед орендарів інформацію про навність вини клієнта у виникненні пожежі, таким чином формулюючи хибну думку про винуватця пожежі. Окрім цього,опоненти, офіційно звернулися до клієнта та повідомили про вилучення майна з торгових павільйонів клієнта які вціліли в пожежі, мотивуючи це тим що попередня вина клієнта вже встановлена (По вказаному факту розпочато досудове розслідування та внесені відомості в ЄРДР з попердньою кваліфікацією "Самоправство" 356 КК України). Мотиви ринку зрозумілі, — уникнути відповідальності посадових осіб які відповідають за пожежну безпеку, оскільки попередня причина пожежі згідно акту ДСНС, це загорання проводки.

Під час оскарження постанови слідчого про відмову в задоволенні заяви у визнанні потерпілим, представники обвинувачення намагалися переконати суд у відсутності підстав для цього, оскільки відсутня сума збитків. Це був основний аргумент обвинувачення.

Однак слідчий суддя Приморського районного суду, не піддався хибним та необгрунтованим твердженням обвинувачення та задовольнив скаргу, зобовязавши слідчого залучити особу до кримінального провадження як потерпілого,та ознайомити з своїми правами.

Так, в ухвалі суду зазначається, що статус потерпілого згідно КПК України, особа набуває автоматично за наявності заподіяння майнової, моральної шкоди. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений обвинувальним вироком суду.

Окрім того суд зазначив, що на момент визнання особи потерпілою необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт. При цьому для визнання особи потерпілою достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів (моральна, матеріальна) шкоди.

Тобто, на думку суду, особа при залученні до кримінального провадження потерпілим не повинна доводити розмір збитків заподіяних правопорушенням або розмір іншої шкоди. Це повинен встановлювати суд, під час винесення вироку.

Рішення суду:

Поліцейські не мають права складати протоколи про притягнення до відповідальності за ст. 164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності». (Рішення суду ч.1 ст.164 КУпАП)

До АБ «Адвокат Стельмах і партнери» звернувся черговий клієнт з необхідністю надання правової допомоги. На нього патрульні УПП м.Одеси склали адміністративний протокол за перевезення пасажирів без ліцензії (ст. 164 КУпАП). Оскільки чоловік був упевнений, що не вчиняв адміністративного правопорушення він звернувся за захистом своїх порушених прав у наше адвокатське бюро.

Під час аналізу матеріалів справи, з’ясувалося, що працівники правоохоронного органу вийшли за межі наданих їм повноважень, та складали протоколи за ті порушення за які не мали права складати оскільки норми КУпАП їм це не дозволяють.

РЕЗУЛЬТАТ:

Суд уважно вивчивши матеріали справи прийняв обґрунтоване та законне рішення.

Права та інтереси клієнта захищено адвокатами АБ «Адвокат Стельмах і партнери».

Рішення суду:

 

Примітка:

Порушення ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 34000 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах, — тягнуть за собою накладення штрафу від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34000 до 8500 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
 

 

Прийти з обшуком до будь-кого, стало нормальною практикою слідства. «Застосування арешту майна на документи є не доцільним, а тому обмеження особи володінням своїм майном не є об’єктивно необхідним». (ухвала суду)

17 липня 2017 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було задоволено клопотання адвоката Євгена Стельмаха та скасовано арешт на майно клієнта АБ "Адвокат Стельмах і партнери".

Обставини справи: 06 липня 2017 року слідчим СУ ГУНП Одеської області було проведено обшук у помешканні клієнта. При чому ухвала на обшук була на стільки необгрунтованою, що при ознайомленні з вказаним документом я був дуже здивований. Що ж такого? — запитаєте ви. А те, що виходячи з аналізу ухвали я змоделював приблизну ситуацію, яким чином слідчий вирішив прийти з обшуком саме до мого клієнта, який до речі, абсолютно ніяким чином не міг бути причетним, навіть свідком, у кримінальному провадженні яке розслідували досудові органи.

І ось який алгоритм незаконних дій органів досудового слідства я змоделював:

Слідчий бере будь-яке кримінальне провадження, в даному випадку це крадіжка спирту, кваліфікована за ч.3 ст.185 КК України. Оперативний співробітник пише рапорт про наявність інформації що за адресою мого клієнта знаходяться речові докази та викрадене майно. В подальшому слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку за вказаною в рапорті оперативника адресою. Суд задовольняє. І вуаля! На протязі місяця слідчий приходить з обшуком і вилучає речі та документи які абсолютно не мають відношення до даного кримінального провадження. В подальшому слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучені в результаті обшуку речі та документи.

/вказаний алгоритм слідчими активно використовується, а це значить що з обшуком можна прийти до будь-кого/

Слідчий вилучив документи які мали важливе значення, саме відсутність на руках у клієнта паспорту моряка та інших повязаних з цим документів і стали підставою для звернення клієнта до АБ "Адвокат Стельмах і партнери". Оскільки без вказаних документів він не міг підти в рейс. А для слідчих вилучення вказаних документів було механізмом впливу на клієнта.

Однак інтереси клієнта було захищено, а арешт скасовано. Тепер клієнт зможе підти в рейс без перепон органів досудового слідства, які до речі, на думку клієнта робили це для того, аби мотивувати його до вчинення корупції.

Ухвала суду про скасування арешту майна:

 

Не дай Вам Бог жити в епоху змін, або дві однакових статті, різних за змістом, у Кодексі адміністративного судочинства.

Конфуцій застерігав: "Не дай Вам Бог жити в епоху змін!"

Але на жаль чи на щастя нам з Вами таки довелося стати частиною змін в даний час. Не хочеться переходити до аналізу політичних чи будь-яких інших змін, залишимо це експертам.

Є необхідність наголосити і звернути увагу читачів на одну цікаву річ, — до чого приводять реформи та зміни які проводяться поспіхом.

Багато нормативно-правових актів в державі потребують внесення змін, деякі з них передалися Україні з Української РСР, та змінивши назву, виключивши РСР, застосовуються й до тепер, пройшовши невеличкі точкові зміни. Наприклад Кодекс про адміністративні правопорушення, який прийнятий в основній редакції в 1984 році. Цей кодекс прийнятий більш ніж 30-ть років тому, але живе і застосовується й на теперішній час. Його давно вже потрібно було замінити, затвердивши кардинальні зміни. Але чи потрібно це робити саме зараз?

В епоху змін дійсно важко, особливо в Україні, адже тільки в наших нормативно-правових актах які приймає Верховна рада України, можливі такі помилки як наявність двох однакових статей зовсім різних за змістом. Як взагалі таке можливо?, запитаєте Ви. Але можливо. 

Дві статті з однаковим номером але зовсім різних за змістом викладені у Кодексі адміністративного судочинства України. (КАС).

У 2015 році затверджуючи зміни до КАС, депутати  не догледіли, а може вони взагалі не читають ті законопроекти, та прийняти за основу і в цілому Закон яким пропонувалось внести зміни в КАС.

Таким чином з’явилось дві однакових статті 183-7 «Особливості провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони», та 183-7 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства».

Сьогодні на вулиці вже 2017 рік, тобто з моменту прийняття змін в КАСУ пройшло близько двох років, а в закон так і не внесли зміни. Конфуцій таки був правий, — «Не дай Вам Бог жити в епоху змін».

Вказане легко перевірити перейшовши за посиланням: 

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran2790#n2790