ЄСПЛ: ЦИГАРКОВИЙ ДИМ, ЦЕ ФАКТОР, ЩО ПРИНИЖУЄ ГІДНІСТЬ

Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 3 (заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в неналежних умовах утримання під вартою особи, яка у камерах піддавалася впливу цигаркового диму.

Відповідний прес-реліз рішення у справі «Гаспарі проти Вірменії» (заява № 44769/08) оприлюднено на сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Вартгез Гаспарі був заарештований за підозрою у нападі на співробітника поліції, а згодом – засуджений до одного року ув’язнення.

Під час розслідування його утримували у семи різних камерах. За твердженням Гаспарі, деякі камери були переповнені, бракувало природного світла і свіжого повітря, камери регулярно затоплювалися стічними водами, він був змушений по черзі спати з іншими ув’язненими і постійно піддавався впливу цигаркового диму.

Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (Заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод він поскаржився на умови його тримання під вартою до Європейського суду з прав людини.

Суд у Страсбурзі констатував порушення цієї норми в частині поводження, яке принижує гідність, у зв’язку з умовами утримання пана Гаспарі в п’яти з семи камер.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Гаспарі проти Вірменії» (заява № 44769/08) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело

ВС/ККС: Порушення права обвинуваченого на вільний вибір захисника є порушенням права на захист та підставою для скасування судового рішення

Фабула судового акту: Нормами частини 1 статті 20 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід'ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

При цьому згідно ч. 1 ст. 412 КПК обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

У даній справі на обвинувальний вирок суду та ухвалу апеляційного суду, який залишив вказане рішення без зміни захисником засудженого було подано касаційну скаргу з тих підстав, що вказує, що засуджений українською мовою не володіє, а тому відмова суду першої та апеляційної інстанцій у наданні перекладача суперечить положенням статей 2968 КПК у задоволенні клопотання про призначення перекладача. Окрім цього проведення перегляду справи без участі одного із захисників засудженого є порушенням права останнього на захист.

Переглядаючи вказану справу ККС, посилаючись на норми ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта ст. 59 Конституції України вказав, що відхилення апеляційним судом клопотання про відкладення судового розгляду у зв’язку із хворобою одного із захисників є порушенням права засудженого на захист.

При цьому присутність в судовому засіданні захисників, від послуг яких засуджений відмовився не може свідчити про здійснення останніми належного захисту та забезпечення дотримання вимог ст. 52 КПК щодо обов'язкової участі у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину захисника.

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 714/266/16-к

провадження № 51-3324 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого                                  Щепоткіної В. В.,

суддів                                               Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П., розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ТкачукаВ. В. на вирок Герціївського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від                    10 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260070000292, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна за виключенням житла; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.                      

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, за виключенням житла.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з 04 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 09 жовтня 2015 року, приблизно о 23:55 год., перебуваючи біля господарства потерпілого ОСОБА_4 у АДРЕСА_1, з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на останнього, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого та проникненням у його житло. В ході нападу ОСОБА_2 заволодів майном потерпілого на загальну суму 14 975 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого ОСОБА_5, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 580 грн.

25 листопада 2015 року, приблизно о 19:30 год. ОСОБА_2, діючи повторно,  з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до господарського приміщення, розташованого на території господарства потерпілого ОСОБА_6 у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 1000 грн.

13 грудня 2015 року, приблизно о 20:30 год. ОСОБА_2, діючи повторно,  з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого ОСОБА_5, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 3 550 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Ткачук В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати  і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що за виключенням викрадення бензопили з помешкання потерпілого ОСОБА_5, інших злочинів ОСОБА_2 не вчиняв, а тому положення ч. 3 ст. 187 та ч. 3 ст. 185 КК щодо нього застосовані неправильно. На думку захисника, вирок ґрунтується на припущеннях, винуватість ОСОБА_2 не підтверджена належними та допустимими доказами. Дані протоколів добровільної видачі, огляду речових доказів та впізнання за голосом отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону,  а тому не можуть бути покладені в основу вироку. Зазначені доводи не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог ст. 404 КПК безпідставно відмовив стороні захисту у дослідженні доказів в апеляційному порядку та дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни. Вказує, що ОСОБА_2 українською мовою не володіє. Рідною для нього є румунська.  Тому, відмовивши всупереч вимогам статей 29,  68 КПК у задоволенні клопотання про призначення перекладача, апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист та справедливий суд  у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушенням права на захист також вважає проведення апеляційного розгляду 27 вересня 2016 року без участі захисника Ткачука В. В.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та захисник Лутсу І. В. підтримали касаційну скаргу захисника Ткачука В. В.

Прокурор Кравченко Є. С. заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід'ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Проте при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції право ОСОБА_2 у вільному виборі захисника було порушено.

Так, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, що згідно ст. 12 КК є особливо тяжким. Згідно приписів ст. 52 КПК участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів є обов'язковою.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції захист інтересів ОСОБА_2 здійснювали адвокати  Семенюк Р.Д. та Дутка В. М. Також на стадії апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 12 вересня 2016 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Ткачуком В. В.

27 вересня 2016 року в судове засідання суду апеляційної інстанції захисник Ткачук В. В. не з'явився через хворобу, у зв'язку з чим просив відкласти апеляційний розгляд. Обвинувачений ОСОБА_2 також наполягав на неможливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника Ткачука В. В.

Однак зазначене клопотання апеляційним судом було відхилене та розпочато апеляційний розгляд без участі захисника Ткачука В. В. з мотивів необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження, а також присутності  в судовому засіданні захисників Семенюка Р. Д. і Дутки В. М. Незважаючи на те, що обвинувачений відмовився від участі вказаних захисників в апеляційному розгляді, апеляційний суд не прийняв таку відмову, вказавши що  Семенюк Р. Д. і Дутка В. М. здатні здійснити належний захист обвинуваченого та забезпечити дотримання вимог ст. 52 КПК щодо обов'язкової участі у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину захисника.

На думку колегії суддів, таким рішенням апеляційний суд порушив гарантоване державою та встановлене статтями59,63 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта статтями  48,49,52,54 КПК таправо обвинуваченого ОСОБА_2 мати захисника, вибраного на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 412 КПК обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про безпідставну відмову апеляційним судом в призначенні обвинуваченому перекладача колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, ОСОБА_2 є громадянином України, народився та проживає на її території, має середню освіту, здобуту в Україні, у школі вивчав українську мову, атестований з цього предмету. На досудовому розслідуванні  та в суді ОСОБА_2 в присутності захисників роз'яснювались процесуальні права, в тому числі право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача. Жодних клопотань про те, що він не володіє українською мовою, на досудовому розслідуванні, в місцевому суді першої та суді апеляційної інстанції до 06 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та його захисники не заявляли. Натомість під час допиту  в якості підозрюваного ОСОБА_2 підтвердив, що українською мовою володіє в повній мірі, читати та писати вміє (т. 3 а.с. 15). Із звукозапису судового засідання вбачається, що він розуміє українську мову, давав зрозумілі відповіді на поставлені йому українською мовою питання.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення захисника з відповідним клопотанням на стадії апеляційного розгляду є виключно формою захисту від пред'явленого обвинувачення.

За таких обставин, касаційна скарга захисника Ткачука В. В. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 — скасуванню  з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду слід врахувати наведене, належним чином перевірити доводи апеляційної скарги, дати на них вичерпні відповіді, за необхідності й наявності для того підстав повторно дослідити в порядку ст. 404 КПК обставини, встановлені під час кримінального провадження, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, забезпечивши реалізацію права обвинуваченого на вільний вибір захисника.  

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника Ткачука В. В. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

 

Джерело: ПРОТОКОЛ

СВІДЧЕННЯ ПРОТИ СЕБЕ БЕЗ АДВОКАТА Є ПОРУШЕННЯМ СТ. 6 КОНВЕНЦІЇ, – ЄСПЛ

Засудження особи на підставі свідчень, наданих за відсутності адвоката, складає порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На цьому вкотре наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Омер Гюнер проти Туреччини» (№ 28338/07). Текст прес-релізу оприлюднено на офіційному сайті суду, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Омер Гюнер, який працював менеджером готелю, був заарештований співробітниками контртерористичної поліції в рамках операції проти незаконної організації Партії більшовиків.

У його кімнаті були знайдені матеріали, появу яких він пояснив тим, що дозволив особам, пов’язаним з Партією більшовиків, залишатись у готелі та використовувати його автомобіль. Ці свідчення було надано за відсутності адвоката.

Пана Гюнера, який заперечував обвинувачення, було засуджено до десяти місяців ув’язнення та штрафу за надання допомоги та підтримці незаконної організації. Оскарження у судах успіху не мало.

Посилаючись на частини 1, 3 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд і право на юридичну допомогу за власним вибором) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Гюнтер звернувся до Страсбургу. Він скаржився відмову в юридичній допомозі на попередньому етапі розслідування, а також на те, що його заяви були зроблені під примусом і він був засуджений на підставі свідчень, наданих за відсутності адвоката.

ЄСПЛ підтвердив порушення державою Конвенції, постановивши при цьому, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо завданої моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Омер Гюнер проти Туреччини» (№ 28338/07) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua

Основні ознаки, що відрізняють трудовий договір від договору цивільно-правового характеру

Відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов’язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір – це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. 

Укладення трудового договору

Роз’яснення надає головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Алла Маковій.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується  виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 встановлено порядок та форму повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Джерело: http://pl.dsp.gov.ua

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 
ПОСТАНОВА

від 17 червня 2015 р. № 413 
Київ

Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу

 

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Прем'єр-міністр України

А.ЯЦЕНЮК

Інд. 73

 


 

Додаток 
до постанови Кабінету Міністрів України 
від 17 червня 2015 р. № 413

ПОВІДОМЛЕННЯ 
про прийняття працівника на роботу

 

 

Джерело: ПРОТОКОЛ

Що робити у випадку затримання близької вам людини. Алгоритм дій.

 

Часом буває так, що вам дзвонить хтось близький, а може й співробітники поліції і повідомляють, що близька вам людина затримана. Можливо, це відбувається у вас на очах. Людина може бути затримана з різних підстав — перебував у розшуку, щось накоїв і був затриманий на місці, а може просто схожий на якусь нехорошу людину. Я спробую розглянути кілька сценаріїв. В процесі їх розгляду, я спробую викласти ті дії, які вважаю правильними і неправильними для подальшого ефективного захисту. Я не претендую на істину в останній інстанції, тому допускаю, що ці рекомендації будуть розкритиковані колегами. Метою цієї статті не є повчання колег. Проте, сподіваюся, що комусь вони стануть в нагоді. Я постараюся писати простою мовою, без зайвих посилань на законодавство, щоб цю консультацію було легше зрозуміти простому читачеві. Якщо побоюєтеся затримання, найкраще — звернутися до адвоката заздалегідь, укласти договір, обговорити сценарій поведінки і попередити про рекомендований адвокатом сценарії поведінки, своїх близьких, давши їм контакти адвоката. Розглянемо класичний сценарій затримання «на вулиці» або «прийшли додому і забрали». Перш за все, порекомендую затриманому і його близьким родичам, з'ясувати першочергові відомості, щоб допомогти адвокату, який буде залучений в подальшому. Хто забирає — який саме правоохоронний орган (поліція, СБУ, НАБУ …). Куди везуть — назва і адреса райвідділу чи іншого органу / підрозділу. До кого везуть — ПІБ слідчого, кабінет (уточнивши поверх), телефон (іноді дають). У чому винен — ​​зрозуміло, що поки немає вироку, затриманий ні в чому не винен, проте правоохоронці мають іншу думку, тому з високою ймовірністю скажуть вам попередню кваліфікацію за відповідною статтею КК. Запишіть номери машин, на яких приїхали, попросіть представитися і запишіть прізвища. Якщо будуть показувати посвідчення — має сенс записати дані повністю (звання, ПІБ, посада). Якщо посвідчення не показують на культурне прохання, «качати конфлікт» в цьому напрямку не варто. Про це далі. З моменту затримання, рахунок йде на хвилини, від яких іноді залежить підсумок всієї кримінальної справи, у вигляді вироку або закриття самої справи. Всі ці дані, дуже бажано кудись записати. Ви цілком можете записувати відео і аудіо, але рекомендую це робити так, що б не привертати до процесу зйомки зайву увагу «правоохоронців». Якщо показово знімати, то ви нічого не дізнаєтеся з вищевказаної інформації (вони просто мовчки заберуть людину і втечуть) або маєте шанси втратити свій телефон (він може бути відібраний або знищений). Тому не рекомендую вести себе конфліктно, як би важко це не здавалося. Вам потрібно зрозуміти, що в ситуації з правоохоронцями, силове протистояння не бажано, тому що в кращому випадку, ви будете затримані. У гіршому — знищені або надовго виведені з ладу. Тому зберігайте спокій, ввічливість і з'ясовуйте критично-важливу інформацію, яка буде необхідна в подальшому. Якщо ведете відео / аудіо-фіксацію, то спробуйте чітко і голосно задавати одне просте запитання — «він / вона затриманий (а)?». Ваша мета — почути конкретну відповідь, на це питання. Якщо навіть фіксації немає — робіть це так, що б чули свідки (при їх наявності) і зверніть увагу свідків на точний час затримання. Це дуже важливо. Всупереч розхожій думці, скажу — при затриманні НЕ складають протокол затримання, тому не варто його вимагати. Згідно закону, людину затримують, везуть до підрозділу правоохоронного органу, і лише потім, через години, а іноді і дні, оформляють затримання, якщо вважають за потрібне. Після затримання, затриманому потрібно не поспішати давати показання, до конфіденційної бесіди з адвокатом, на яку він має право, до першого допиту. Цілком можливо, що оперативники, слідчий або інші учасники процесу, будуть вести себе так, що б «розхитати» психічну стійкість затриманого. Вони можуть провокувати його виправдовуватися, залякувати, обіцяти будь-які «плюшки», в разі зручного їм допиту. Затриманому необхідно докласти максимум зусиль до збереження спокою. Його завдання — чекати свого захисника і вимагати його виклику (якщо затриманий вже уклав договір про правову допомогу раніше). Затриманий повинен змиритися з фактом, що він не зможе себе захистити прямо зараз і практично всі його спроби до цього, тільки ускладнять роботу адвокату, який в подальшому буде його захищати. Як тільки «забрали» — займіться пошуками адвоката. Тут шляхів багато. Вам можуть його порекомендувати знайомі / друзі, а може бути, у вас вже є один адвокат. На жаль, ситуація укладення договору до затримання, в нашій країні рідкість. Якщо ви зустрілися з адвокатом, то крім розповідей про попередні події і своїм важким життя, передайте йому зазначені вище відомості по 5-ти пунктам. Це відправна точка, тому добре, що ви все записали на папері і ще й аудіо / відео.

Завдання адвоката, в цьому випадку, як можна швидше прорватися до свого підзахисного. Тому, в разі відсутності самого підзахисного, укладається договір з родичем, в інтересах підзахисного.  Адвокат пішов, а родичі / друзі / колеги нервують, курять, дзвонять по всім друзям, намагаючись поділитися своїм горем. Це вкрай не продуктивне поводження. Найпродуктивніше — спробувати допомогти адвокату, з захистом вашого близького від подальшого призначення йому запобіжного заходу, у вигляді утримання під вартою (СІЗО). Адвокату, щоб захистити затриманого від приміщення в СІЗО, буде потрібно надати контраргументи на аргументи обвинувача і підкріпити їх доказами. Тому родичам і друзям, перш за все, потрібно максимально допомогти адвокату в зборі цих доказів. Якщо у вас є друзі, які мають «громадським авторитетом» (депутати, лідери громадських рухів, артисти, професори і доктори наук, директора фірми або відділу, в якій працював затриманий), які готові поручитися за нього, то зберіть від них якомога більше заяв про бажання бути поручителем. З формою такої заяви, вам допоможе будь-який адвокат. Основна цінність таких заяв не в тому, що суд віддасть затриманого «на поруки». На жаль, це одна з найбільш екзотичних форм «запобіжних заходів», найрідше застосовується судами. Але вже сам факт наявності декількох таких заяв — вже добре характеризує матеріал і докази міцних соціальних зв'язків. Якщо стороною обвинувачення поставлено питання про взяття під варту, то суд обов'язково буде розглядати варіант застосування «домашнього арешту». Дуже важливим, в даному випадку, є доказ наявності того місця, де затриманому належить відбувати термін домашнього арешту. Найкращий варіант — він живе за місцем прописки. Тут особливо нічого не потрібно доводити. Копія паспорта або довідка з «ЖЕКу» (ОСББ, Виконком …) про прописку, цілком можуть переконати суд в наявності такого місця. Однак, дуже часто людина прописана в одному місці, а проживає в іншому. Тут потрібно буде якомога швидше оформити договір оренди цього житла, не менше ніж на 2 місяці. Якщо саме господар квартири, де фактично проживає затриманий, не хоче оформляти такий договір, то варто подумати про те, що б орендувати іншу квартиру. Тільки мова не про «липовому» договорі. Якщо суд ухвалить домашній арешт за цією адресою — весь призначений термін дії, домашнього арешту, підозрюваний повинен буде жити за цією адресою. Наявність житла, в якому підозрюваний може виконувати домашній арешт, є одним з найголовніших чинників при визначенні міри запобіжного заходу. Суд, при призначенні утримання під вартою, практично завжди, повинен буде визначити альтернативну запобіжний захід — заставу. Буває, що не визначає. У деяких випадках має на це право. Але ми будемо виходити з того, що він визначить деяку суму, як заставу. Скажу відразу, дуже рекомендую отримати будь-які відомості, які можуть бути джерелом інформації для суду, про доходи затриманого. Це можуть бути довідки з місця роботи, про зарплату і / або виписки по рахунках, декларації підприємця. Друге отримати складно, але іноді, в деяких обставинах — можна. А ось довідки з місця роботи — це відносно просто. Беріть довідки, що містять відомості про нараховану та виплачену зарплату. Бажано за 6 місяців, але можна і «за станом на момент видачі довідки». Ваше завдання — шукати гроші на заставу. Хоча б почати телефонувати родичам і друзям, з метою визначити, яку суму і хто зможе позичити на заставу, якщо з грошима проблема. Зразкові суми можливої застави, вам скаже адвокат, виходячи з кваліфікації слідства. Це можуть бути суми від пари десятків тисяч гривень, до мільйонів. З одного боку, суду заборонено призначати свідомо непідйомний розмір застави. Прокуратура у нас любить просити застави в 1, 3, 10 мільйонів гривень. Сторона захисту зобов'язана надати суду докази, неможливості оплати заявленого розміру застави та можливості оплати  в меншому розмірі. Саме тому і потрібні відомості про доходи. Суд не може зменшити розмір застави, заявлений звинуваченням, грунтуючись на голослівних доводах захисника, які не підкріплені документами. Ще, адвокату потрібно показати особистісні характеристики затриманого, якщо вони позитивні. Тут підійдуть різні матеріали — і заяви від людей про поручительство, і колективні характеристики від колег по роботі, і характеристики від керівництва і якісь нагороди, грамоти, подяки (при їх наявності).

Крім того, суду потрібно дізнатися стан здоров'я затриманого, що б зрозуміти — чи можна відправляти його в СІЗО, з таким здоров'ям. Тут дуже бажано згадати чим хворів затриманий, знайти його довідки, медичні книжки, результати аналізів. Підійде будь-яка інформація про хронічні захворювання, травмах, що свідчать про неприпустимість приміщення такої особи в СІЗО. Це ті документи, які часто ігноруються судами (бачив, як людина з переломом ноги та тижневим гіпсом поїхав в СІЗО, як туди поміщають осіб з відкритими формами туберкульозу, з різними видами діабету і іншими неприємними захворюваннями). Однак, практика застосування закону одними суддями, абсолютно не встановлює обов'язковість такої практики у інших. Бачив також, що деякі, хоч і рідкісні, судді враховують стан здоров'я при обранні запобіжного заходу і відмовляють в взятті під варту. В якості додаткового матеріалу, що характеризує особистість і соціальні зв'язки затриманого, можуть бути корисними свідоцтва про народження дітей, наявність шлюбу (свідоцтво про укладення шлюбу або копія паспорта з відповідною відміткою). Як бачите, роботи зі збору документів багато. І на все це, у вас з адвокатом є всього 60 годин, з моменту затримання, тому шановні родичі та друзі затриманого / підозрюваного, думайте про те, що б продуктивно витрачати свої сили, кошти і час. Розділіть обов'язки. Чи не покладайте це все на адвоката — йому є над чим працювати, в плані захисту свого клієнта. Протягом 60-ти годин, сторона обвинувачення повинна подати клопотання до суду про обрання затриманому запобіжного забезпечення кримінального процесу, копія якого вручається захиснику і в перебігу декількох годин розглядається судом. Адвокату ще, всю цю  інформацію і документацію, потрібно систематизувати і правильно подати суду. Якщо мене читає адвокат, який не часто, а може бути і вперше, стикається з захистом затриманого, то спробую описати деякі аспекти, на які потрібно звернути увагу, в першу чергу. Кожна хвилина без адвоката, може коштувати затриманому певних років життя, тому прямуючи з договором і ордером до затриманого, я намагаюся потрапити до нього, як можна швидше. Дуже бажано, виїжджаючи до затриманого, негайно повідомити місцевий центр БПД про те, що їде адвокат за угодою. Назвати свої дані і наявні дані затриманого. Це потрібно для того, що б слідчий не провів все «найцікавіше», під час вашої відсутності, залучаючи адвоката з центру БПД і надмірно витрачаючи державні гроші. Якщо Ви попередите центр БПД про те, що до затриманого їде адвокат за угодою, а після цього слідчий попросить у них вислати адвоката за рахунок держави — він буде мати що послухати, поки ви доїдете, і дочекається вас. Необхідно звернути увагу на вказане в протоколі затримання час фактичного затримання. Якщо воно вказане не вірно — вказати в протоколі затримання самостійно. Не забувайте, що з моменту вашого візиту до слідчого, у вас з'явилося право на конфіденційне побачення. Ним бажано скористатися, пам'ятаючи, що воно може бути зафіксоване за допомогою відео або аудіо техніки. Також, про це бажано попередити відразу клієнта. Всі свої дії і отримані відомості, дуже бажано фіксувати, що б потім їх болісно не згадувати, при підготовці скарг, заяв, заперечень. Я зазвичай подаю письмові заперечення на клопотання слідчого про взяття клієнта під варту, «скелет» яких (посилання на практику ЄСПЛ, загальні доводи і т.п.) у мене заздалегідь відписаний. 

Основні питання, на які я намагаюся звернути увагу суду такі: 

Обґрунтовано чи підозра, за своєю суттю? 

Довів чи слідчий наявність ризиків?

Чи не спростовуються ризики документами, наданими стороною захисту?

Обгрунтував чи слідчий неефективність інших заходів забезпечення? 

Який розмір застави, є розумним, з точки зору документів про доходи і чому запропонований прокурором, є свідомо непідйомним для підозрюваного. 

Обгрунтував чи слідчий термін, на який він просить застосування заходів забезпечення? 

Чому 60 днів, а не 13, 17, 22 дні? 

У разі, якщо клопотання подано після закінчення 60-ти годинного терміну, або воно розглядається більш ніж через 72 години, з моменту затримання, надаю докази фактичного затримання і прошу допитати свідків. Іноді подаю скаргу в порядку ст. 206-й КПК. Окремо, увагу родичів і друзів, які звернулися і бажаючих допомогти адвокату, хочу звернути на той момент, що практично завжди, біля вас можуть з'явитися люди (які можуть бути вашими родичами або знайомими), що пропонують «порєшать».

Тобто виконати ряд незаконних дій, спрямованих на «закриття питання» (в т.ч. самої кримінальної справи). Скажу відразу, що особисто я не схвалюю подібних дій, але і не засуджую тих, хто до них вдається. Це особистий вибір кожного. Але я завжди попереджаю своїх клієнтів, що ризик бути ошуканими, в цій ситуації, вкрай високий. Як мінімум, хтось в «ланцюжку передачі» неправомірної вигоди, може просто пропасти. Як максимум, сподіваючись на незаконний спосіб вирішення проблеми, ви можете втратити дорогоцінний час і якщо в останній момент з'ясується, що допомогти вам не можуть, ви просто не встигнете провести ту роботу, про яку я написав вище. Ще, в цьому випадку є ризик потрапити під кримінальну відповідальність за сам факт пропозиції неправомірної вигоди або її передачу, а це може привести до того, що будуть потрібні додаткові кошти на допомогу адвокатів і потрібно проводити таку саму роботу, але вже щодо вас. Тому я, вкрай не рекомендую, шукати незаконні способи вирішення проблем, нехтуючи законними інструментами.

 

Автор: адвокат Канікаєв Ю.О.

Джерело: protocol.ua

Відсутність в обвинуваченого можливості допитати свідків є прямим порушенням статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Це вкотре констатував Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08), передає  інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат був допитаний органами прокуратури за підозрою в членстві в незаконній організації «Хезболла». Згодом він був заарештований і визнаний судом винним у вчиненні злочину.

Суди покладалися на інформацію, отриману з електронного носія, знайденого силами безпеки в будинку, що належав «Хезболла»,  та письмові заяви інших передбачуваних членів групи. Останні стверджували, що Саглам був вербувальником для «Хезболла», викладав курси новим членам і відповідав за певні групи.

Обвинувачений безуспішно оскаржував рішення на тій підставі, що суд не заслухав докази двох свідків проти нього і не надав йому можливості поставити їм питання незважаючи клопотання, що подавалися в ході процесу.

Саглам звернувся із скаргою до ЄСПЛ. Його аргументи зводилися до того, що кримінальне провадження було занадто довгим та несправедливим, оскільки йому не надавали юридичну допомогу під час його допиту, не міг провести перехресний допит свідків проти нього під час судового розгляду і не мав доступу до інших обвинувальних доказів проти нього, а саме до вилученого носія.

Суд у Страсбурзі встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині тривалості кримінального провадження (ч.1) та прав обвинуваченого допитувати свідків (п. «d» ч.3) та присудив сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: loyer.com.ua

ВС: ПОЯСНЕННЯ, ОТРИМАНІ СТОРОНОЮ ЗАХИСТУ В ПОРЯДКУ Ч. 8 СТ. 95 КПК УКРАЇНИ НЕ Є ДЖЕРЕЛОМ ДОКАЗІВ

Фабула судового акту: Кожен громадянин нашої країни майже щодня чує про гучні корупційні скандали. Це і бурштинові оборудки, затримання на отриманні неправомірної вигоди керівниками державних підприємств та державних установ. Але пересічна людина сприймає такі новин як щось далеке та таке що до неї жодного відношення не має.

Проте, кожен з нас хоч раз у житті стикався з так званою «побутовою» корпупцією.

Усе починається зі звичайної довідки, яка не особливо зрозуміло для чого потрібна, але з цього нікчемного папірця починається ходіння по бюрократичних муках –«зачекай прийомного дня, встигни в інтервал трьох годин прийому, і фарт, чудо-довідка-непотріб у тебе». Або ж замов послугу у посередників за тисячу гривень або надай «добровільну благодійну допомогу» на користь якого незрозумілого фонду. І очевидно, що такі хабарчики роздаються тисячі разів на день. Побутова корупція – як ракова клітка, невеличка, але смертельно небезпечна. Вона вбиває державу.

Згідно обвинувального акту у справі, судові рішення у якій аналізуються, особа працюючи на посаді завідувача сектору централізованого оформлення документі відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України, діючи умисно з корисливих мотивів, окрім бланків квитанцій з реквізитами банківських рахунків для сплати обов'язкових платежів за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавала громадянам, які бажали отримати паспорти для виїзду за кордон бланки квитанції з реквізитами банківського рахунку благодійного фонду при цьому приховуючи, що сплата коштів на рахунок благодійного фонду не є обов'язковою для оформлення закордонного паспорта однак вказувала, що така оплата пришвидшить видачу вказаного документу.

У подальшому голова благодійного фонду після переведення грошових коштів у готівкову форму частину грошей надавав згаданій вище посадовій особі.

Вироком суду першої інстанції, який залишено без зміни апеляційним судом зазначену особу виправдано у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу. Мотивуючи свої доводи прокурором зазначено, що судами при постановленні згаданих судових рішень було істотно порушено норми кримінального процесуального закону. Так суд першої інстанції всупереч положенням частини восьмої статті 95 КПК послався у вироку на позасудові пояснення свідка, надані захиснику. Також прокурор зазначив, що місцевий суд у порушення статті 99 КПК визнав недопустимим доказом рукописні записи про взаєморозрахунки між обвинуваченою та свідком головою благодійного фонду, пославшись на те, що вони не є офіційними документами.

В свою чергу Касаційний кримінальний суд переглядаючи вказані рішення касаційну скаргу прокурора частково задовольнив та скасував ухвалу суду апеляційної інстанції.

У свої ухвалі ККС вказав, що відповідно до точного змісту частини восьмої статті 95 КПК пояснення, надані стороні, не можуть використовуватися як джерело доказів у справі.

Водночас судом першої інстанції у своєму вироку зазначено, що: «В ході дослідження письмового пояснення свідка та перегляду у судовому засіданні відеозапису, який був наданий захисником…, а також прослуховування його свідчень на минулому судовому засіданні у іншому складі суду, встановлено…»

Отже у вироку місцевий суд послався не виключно на оскаржені пояснення свідка, а в сукупності з показаннями того ж свідка, які він давав під час минулого судового розгляду, тобто під час змагального процесу за повної можливості для всіх сторін піддати свідка перехресному допиту.

Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на показання свідка в минулому судовому розгляді та пояснення, надані захиснику, фактично посилався на одні й ті ж показання.

Водночас згідно норм ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є, серед іншого, документи. Відповідно до частини першої статті 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, що містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Проте суд першої інстанції, виключивши згадані рукописні записи, не навів правового обґрунтування такого рішення. Крім того, суд першої інстанції не мав правових підстав визнавати цей доказ недопустимим.

Відповідно до ст. 94 КПК України місцевий суд мав оцінити достовірність наданого обвинуваченням документа та його значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню, виходячи з усієї сукупності доказів і навівши ґрунтовні мотиви свого рішення, однак не зробив цього.

Текст рішення: 

 

ВЕРХОВНИЙ СУД

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД

справа № 750/2282/15-к

провадження № 51-1867км18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року                                                                                                                                                             м. Київ

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораВергізової Л.А.,виправданоїОСОБА_6,захисникаГоловка М.Б.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Верхній Майдан Надвірнянськогорайону Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1

Обставини справи

 

1.  Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі — КК) за таких обставин:

ОСОБА_6, 10 липня 2014 року, працюючи на посаді завідувача сектору централізованого оформлення документів №1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, діючи умисно з корисливих мотивів, окрім бланків квитанцій з реквізитами банківських рахунків для сплати обов'язкових платежів за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надала ОСОБА_8 бланки квитанції з реквізитами банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» (далі — благодійний фонд). При цьому ОСОБА_6 умисно приховала, що сплата коштів на рахунок благодійного фонду не є обов'язковою для оформлення закордонного паспорта. 10 липня 2014 року ОСОБА_8 у відділенні банку здійснив усі зазначені ОСОБА_6 платежі, у тому числі й платіж в сумі 350 грн на рахунок благодійного фонду, після чого надав їй квитанції про оплату.

14 липня 2014 року ОСОБА_6 здійснила аналогічні дії щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які того ж дня сплатили на рахунок благодійного фонду кошти в загальній сумі 1000 грн, після чого віддали ОСОБА_6 квитанції про оплату.

16 липня 2014 року президент благодійного фонду ОСОБА_13 зняв готівкові кошти з рахунку благодійного фонду, з яких 12 000 грн передав ОСОБА_6

31 липня 2014 року ОСОБА_6 видала ОСОБА_8 оформлений закордонний паспорт, після чого знову сказала йому здійснити платежі на рахунок благодійного фонду та надала для цього бланк квитанції на суму 700 грн. Цього ж дня ОСОБА_8 здійснив вказану оплату та надав ОСОБА_6 квитанцію, яку вона згодом передала ОСОБА_13

1 серпня 2014 року ОСОБА_13 зняв готівкові кошти з рахунку благодійного фонду, з яких 8000 грн передав ОСОБА_6

7 листопада 2014 року ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_14, що для прискорення оформлення закордонного паспорта вона повинна сплатити їй особисто 100 доларів США в день отримання паспорта, а також разом з іншими бланками квитанцій на оплату надала їй бланк квитанції з реквізитами банківського рахунку благодійного фонду, не повідомивши, що цей платіж не є обов'язковим. ОСОБА_14 того ж дня здійснила всі платежі та надала ОСОБА_6 квитанції про оплату.

12 листопада 2014 року ОСОБА_13 зняв готівкові кошти з рахунку благодійного фонду,  з яких 15 600 грн передав ОСОБА_6

14 листопада 2014 року ОСОБА_14 звернулася до ОСОБА_6 за отриманням паспорта. ОСОБА_6 відвела ОСОБА_14 до кабінету, де та отримала паспорт. Після цього на виконання домовленості щодо сплати коштів за прискорення оформлення паспорта ОСОБА_14 надала ОСОБА_6 100 доларів США.

2.  Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 16 січня 2017 року виправдав ОСОБА_6 за пред'явленим їй обвинуваченням у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

3.  Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 13 червня 2017 року цей вирок залишив без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

 

4.  У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України(далі — КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Він вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону те, що суд першої інстанції всупереч положенням частини восьмої статті 95 КПК послався у вироку на позасудові пояснення свідка ОСОБА_8, надані захиснику. Також прокурор зазначає, що цей суд у порушення статті 99 КПК визнав недопустимим доказом рукописні записи про взаєморозрахунки між обвинуваченою та свідком ОСОБА_13, пославшись на те, що вони не є офіційними документами. Прокурор наполягає, що всупереч положенням частини другої статті 419 КПК у своїй ухвалі апеляційний суд не дав вичерпних відповідей на ці доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі.

6. Учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка суду

 

7. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника Головка М.Б. та виправданої ОСОБА_6, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо посилання у вироку на пояснення свідка ОСОБА_8

8.  Прокурор вважає, що пояснення свідка ОСОБА_8 в силу положень частини восьмої статті 95 КПК є недопустимим доказом, і використання цих показань на  обґрунтування висновків вплинуло на оцінку судом інших доказів у справі, що перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване рішення.

9.  Суд погоджується з тим, що відповідно до точного змісту частини восьмої статті 95 КПК пояснення, надані стороні, не можуть використовуватися як джерело доказів у справі.

10.  Однак Суд відзначає, що суд першої інстанції у вироку зазначив: «В ході дослідження письмового пояснення ОСОБА_8 та перегляду у судовому засіданні відеозапису, який був наданий захисником…, а також прослуховування його свідчень на минулому судовому засіданні у іншому складі суду, встановлено…»

11.  Таким чином, відповідно до змісту вироку суд першої інстанції послався не виключно на оскаржені пояснення свідка, а в сукупності з показаннями того ж свідка, які він давав під час минулого судового розгляду, тобто під час змагального процесу за повної можливості для всіх сторін піддати свідка перехресному допиту.

12.  З матеріалів справи Суд встановив, що зміст оскаржених прокурором пояснень свідка співпадає зі змістом показань цього свідка під час минулого судового розгляду. Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на показання свідка в минулому судовому розгляді та пояснення, надані захиснику, фактично посилався на одні й ті ж показання.

13.  За таких обставин Суд вважає, що згадка оскаржених пояснень у сукупності з посиланням на його судові показання не суперечить частині восьмій статті 95 КПК і не може розглядатися як істотне порушення процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому Суд відхиляє цей довід прокурора.

Визнання недопустимими рукописних записів свідка ОСОБА_13

14.  Прокурор також вважає, що суд, порушуючи частину другу статті 84 та статтю 99 КПК, не визнав доказом рукописні записи, що були надані стороною обвинувачення на підтвердження взаєморозрахунків між ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_13 Як свідчать оскаржені судові рішення, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом ці рукописні записи, мотивуючи своє рішення тим, що вони не є офіційним документом та суперечать положенням статуту фонду, який очолював ОСОБА_13 Апеляційний суд підтримав це рішення суду першої інстанції.

15.  Суд не погоджується з рішеннями судів у цій частині. Згідно з частиною другою статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів є, серед іншого, документи. Відповідно до частини першої статті 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, що містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

16.  Суд першої інстанції, виключивши згадані рукописні записи, не навів правового обґрунтування такого рішення. Крім того, суд першої інстанції не мав правових підстав визнавати цей доказ недопустимим. Відповідно до статті 94 КПК він мав оцінити достовірність наданого обвинуваченням документа та його значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню, виходячи з усієї сукупності доказів і навівши ґрунтовні мотиви свого рішення, однак не зробив цього.

17. Апеляційний суд, порушуючи вимоги статті 419 КПК, не надав належного обґрунтування, на якій підставі він відхиляє цей довід прокурора в апеляційній скарзі, а лише процитував позицію суду першої інстанції. Таке порушення є істотним, оскільки воно могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі, а тому ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Джерело: Протокол. Юридичний інтернет-ресурс

УЧАСТЬ АДВОКАТА В ІНШОМУ ПРОЦЕСІ Є ДОСТАТНЬОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДКЛАДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини  у справі «Бартая проти Грузії» (заява № 10978/06), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат пана Бартая не міг брати участь у провадженні (трудовий спір), тому, що в цей самий час він був залучений до іншого слухання. Адвокат поінформував про це суд і подав клопотання про перенесення засідання. Бартая також вимагав відкладення розгляду справи, відмовляючись брати участь у слуханні без адвоката. Втім, суд прийняв заочне рішення про відхилення позову.

Адвокат безуспішно намагався оскаржити це рішення. Втім, вищі суди дійшли висновку, що відповідно до національного законодавства не існувало обґрунтування відмови від участі у слуханні, а також те, що участь адвоката в іншому слуханні не була вагомою підставою для скасування рішення, прийнятого in absentia . Крім того, вони виявили, що пан Бартая був попереджений суддею першої інстанції про наслідки його відмови від участі у слуханні.

Бартая звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 6 Конвенції, він стверджував, заочне рішення позбавило його можливості брати участь у провадженні на рівних засадах з іншою стороною, яка була представлена адвокатом.

Суд у Стразбурзі констатував порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Бартая проти Грузії», в перекладі, можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua