Практика ЄСПЛ: У ЄСПЛ нагадали про порядок вручення судових повісток

Публічне повідомлення учасників процесу про судове засідання на сайті суду, попри дотримання вимог національного законодавства, не завжди відповідає конвенційним гарантіям права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справі «Дріді проти Німеччини» (заява №. 35778/11), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Абдельхамід Дріді в рамках кримінального провадження був визнаний винним та засуджений до штрафу. Рішення суду було оскаржене в апеляції. Після цього засуджений знайшов роботу в іншій країні та виїхав за кордон, повідомивши суд про свою нову адресу.

Апеляційний суд, визначивши дату судового розгляду, оскільки обвинувачений був за кордоном, відповідно до національного законодавства розмістив повістку на сайті суду.

Адвокат Дріді дізнався про судовий розгляд за день до слухання (національні органи первинно позбавили його повноважень представляти обвинуваченого, втім це рішення не встояло в апеляції). Коли захисник дізнався про розгляд, одразу направив клопотання про перенесення слухання, оскільки не міг бути присутній на засіданні. Також він просив час на ознайомлення із матеріалами. Втім, суд ухвалив рішення про надання доступу до матеріалів у день слухання напередодні засідання та відхилив клопотання захисника про перенесення засідання. У день розгляду у відповідній ухвалі суд зазначив, що адвокат фактично відмовився від участі у справі, хоча знав про дату засідання, а обвинувачений взагалі не прибув без пояснення причин.

Оскарження цього рішення на національному рівні не мало успіху, то ж Дріді звернувся зі скаргою до Страсбургу.

У ЄСПЛ виходили з того, що національний суд знав про місце перебування обвинуваченого, втім у порушення ст. 5 Конвенції ЄС від 29.05.2000 про взаємну допомогу в кримінальних справах не переслав процесуальний документ поштою. Також високі судді звернули увагу на той факт, що представник Дріді у суді дізнався про дату слухання лише за день, а його клопотання про відкладення засідання було відхилено.

На підставі цього, попри той факт, що вимоги німецького процесуального законодавства були дотримані, ЄСПЛ констатував факт порушення ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: по-перше, виклик до суду публічним повідомленням не забезпечив присутності особи на засіданні, під час якого розглядалася апеляційна скарга цієї особи; по-друге, захиснику не надали можливості належним чином підготуватися до участі у засіданні, чим порушили право на ефективну юридичну допомогу.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Дріді проти Німеччини» (заява №. 35778/11) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело

 

Незаконний спосіб отримання доказів не суперечить вимозі справедливого судового розгляду, — ЄСПЛ

Використання у кримінальному процесі доказів, отриманих у незаконний спосіб, які стали підставою для арешту підозрюваного, не впливає на справедливість судового розгляду в цілому, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Свєтіна проти Словенії", зазначають у ECHR.Ukrainian Aspect.

Так, Матьяж Свєтіна був заарештований поліцією та обвинувачений у вбивстві за обтяжуючих обставин на підставі інформації про вхідні і вихідні дзвінки та текстові повідомлення на телефоні жертви. Дані перехоплення телекомунікацій стали також підставою для проведення інших слідчих дій, зокрема, обшуків будинку та автомобіля підозрюваного, судових експертиз, в ході яких було отримано докази причетності пана Свєтіна до вбивства. На підставі цих доказів його було засуджено до позбавлення волі.

В процесі оскарження вироку обвинувачений заявив про недопустимість та необхідність вилучення зі справи даних про перехоплення телекомунікацій, оскільки вони були отримані поліцію в порушення національного законодавства без судового дозволу. На це суд пояснив, що розслідування почалося після перевірки даних телефону жертви, що не порушувало прав пана Свєтіна. Перевірка телефону обвинуваченого, хоча й була порушенням конституції країни, разом з тим, не мала доказової сили, оскільки на той момент поліція вже отримала необхідну інформацію з телефону жертви. Крім того, суд зазначив, що дані перехоплення не були включені до справи і не використовувалися судом.

Вказано, що засуджений звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на порушення ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції, стверджуючи, що докази, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, були отримані незаконно, тому мали бути вилучені зі справи.

Аналізуючи наявність порушення ст. 6 Конвенції, Євросуд зауважив, що його роль полягає не в тому, щоб визначити, чи можуть бути визнані допустимими конкретні види доказів (наприклад, докази, отримані незаконно з точки зору національного законодавства), або встановити вину заявника. Питання, на яке відповідав ЄСПЛ, полягає в тому, чи дійсно докази, отримані з порушенням прав заявника, вплинули на справедливість судового розгляду.

ЄСПЛ зазначив, що хоча і можливо, що дані, отримані незаконним чином із мобільного телефону заявника, відіграли певну роль на початковому етапі розгляду, що призвів до арешту заявника, разом з тим вони не використовувалися як докази під час судового розгляду. Засудження заявника ґрунтувалося на інших доказах, не пов’язаних із незаконно отриманими даними, такими як власне визнання обвинуваченого, результати відтворення події, біологічні сліди та інші речові докази, показання свідків.

За цих обставин ЄСПЛ зробив висновок, що розгляд у справі заявника, що розглядається, в цілому, включаючи спосіб отримання доказів, не суперечить вимозі справедливого судового розгляду. Відповідно, порушення ст. 6 Конвенції не було. Що стосується ймовірного порушення права заявника на повагу до його приватного життя, скаргу в цій частині Європейській суд визнав неприйнятною через невичерпання заявником національних засобів правового захисту.

З повним текстом рішення у справі "Свєтіна проти Словенії" українською мовою можна ознайомитися за посиланням: https://www.echr.com.ua/…/sprava-svyetina-proti-sloveni%D1…/

Джерело: Судова правда

Відсутність в обвинуваченого можливості допитати свідків є прямим порушенням статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Це вкотре констатував Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08), передає  інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат був допитаний органами прокуратури за підозрою в членстві в незаконній організації «Хезболла». Згодом він був заарештований і визнаний судом винним у вчиненні злочину.

Суди покладалися на інформацію, отриману з електронного носія, знайденого силами безпеки в будинку, що належав «Хезболла»,  та письмові заяви інших передбачуваних членів групи. Останні стверджували, що Саглам був вербувальником для «Хезболла», викладав курси новим членам і відповідав за певні групи.

Обвинувачений безуспішно оскаржував рішення на тій підставі, що суд не заслухав докази двох свідків проти нього і не надав йому можливості поставити їм питання незважаючи клопотання, що подавалися в ході процесу.

Саглам звернувся із скаргою до ЄСПЛ. Його аргументи зводилися до того, що кримінальне провадження було занадто довгим та несправедливим, оскільки йому не надавали юридичну допомогу під час його допиту, не міг провести перехресний допит свідків проти нього під час судового розгляду і не мав доступу до інших обвинувальних доказів проти нього, а саме до вилученого носія.

Суд у Страсбурзі встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині тривалості кримінального провадження (ч.1) та прав обвинуваченого допитувати свідків (п. «d» ч.3) та присудив сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: loyer.com.ua

УЧАСТЬ АДВОКАТА В ІНШОМУ ПРОЦЕСІ Є ДОСТАТНЬОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДКЛАДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини  у справі «Бартая проти Грузії» (заява № 10978/06), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат пана Бартая не міг брати участь у провадженні (трудовий спір), тому, що в цей самий час він був залучений до іншого слухання. Адвокат поінформував про це суд і подав клопотання про перенесення засідання. Бартая також вимагав відкладення розгляду справи, відмовляючись брати участь у слуханні без адвоката. Втім, суд прийняв заочне рішення про відхилення позову.

Адвокат безуспішно намагався оскаржити це рішення. Втім, вищі суди дійшли висновку, що відповідно до національного законодавства не існувало обґрунтування відмови від участі у слуханні, а також те, що участь адвоката в іншому слуханні не була вагомою підставою для скасування рішення, прийнятого in absentia . Крім того, вони виявили, що пан Бартая був попереджений суддею першої інстанції про наслідки його відмови від участі у слуханні.

Бартая звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 6 Конвенції, він стверджував, заочне рішення позбавило його можливості брати участь у провадженні на рівних засадах з іншою стороною, яка була представлена адвокатом.

Суд у Стразбурзі констатував порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Бартая проти Грузії», в перекладі, можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua

УТРИМАТИ ВІД ВТЕЧІ: ЄСПЛ ОЗВУЧИВ КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЗАСТАВИ

Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями. Іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Такий висновок зробив Євпропейський суд з прав людини у рішенні у справі «Гафа проти Мальти», передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Пан Гафа був заарештований поліцією за підозрою у вбивстві свого колишнього партнера. Протягом перебування під вартою він подав десять клопотань про звільнення під заставу, які всі були відхилені. Після завершення максимального терміну тримання під вартою відповідно до закону обвинувачений мав право на звільнення під заставу. Суд надав йому таку можливість, втім, серед умов було визначено внесення до судової адміністрації суми в розмірі 15 000 євро, а також взяття особистої гарантії у розмірі 25 000 євро. У випадку порушення режиму вся сума в розмірі 40000 євро мала бути конфіскована на користь держави. Обвинувачений неодноразово оскаржував цю суму як надмірну, проте клопотання були відхилені судом.

Згодом, чоловік все ж підписав особисту гарантію, а його мати надала відповідну заставу нерухомості як гарантію. Він був звільнений з-під варти після тридцяти двох місяців досудового ув’язнення і ініціював конституційне провадження про відшкодування збитків зі скаргою на порушення статті 5 § 3 Конвенції у зв’язку з «надмірним розміром застави». Проте, вимоги було відхилено.

Водночас, Гафу визнали винним порушенні умов і звільнення під заставу було скасоване, а згодом постановлено обвинувальний вирок у справі і засуджено до тридцяти п’яти років ув’язнення.

Засуджений звернувся до ЄСПЛ і поскаржився на те, що він знаходився під вартою протягом необґрунтованого проміжку часу у зв’язку з надмірною сумою внеску, який йому було наказано сплатити як одну з умов для звільнення під заставу.

Відповідно до ч.3 ст.5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Заявник аргументував свою позицію тим, що зобов’язання в його справі було надмірним, оскільки він не заробляв гроші на той час. В кінцевому підсумку, він був звільнений лише завдяки його матері, яка, в свою чергу повинна була залучити інших членів сім’ї, які були співвласниками майна, яку вони використовували як гарантію. Заявник стверджував, що його тримали під вартою понад максимально дозволений законом термін. На його думку, через двадцять місяців він повинен був бути звільнений під заставу належним чином. Проте він залишався під вартою протягом тридцяти двох місяців.

ЄСПЛ відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

У підсумку ЄСПЛ констатував порушення статті 5§3 Конвенції.

З текстом рішення у справі «Гафа проти Мальти» у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua