ОБШУК ПІДПРИЄМСТВА ТА СТАТТЯ 8 КОНВЕНЦІЇ: КОЛИ ЄСПЛ НЕ ЗАХИЩАЄ

За результатами податкової перевірки, в ході якої проводився обшук приміщень та вилучення документів, компанії були донараховані великі податки та накладені штрафи. Директор підприємства спробував заручитися підтримкою Страсбургу.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ердуран і Em Export Dış Tic A.Ş. проти Туреччини» (№ 25707/05 та 28614/06). Прес-реліз оприлюднено на сайті Європейського суду з прав людини, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Державною металургійною компанією за результатами врегулювання договірного спору з турецькою компанією Em Export Dış Tic A.Ş. було виплачено останній близько 2,9 млрд. євро.

Але таке врегулювання не принесло компанії-отримувачу коштів користі: органи влади розпочали її податкову перевірку, що тривала півтора роки. Під час аудиту відповідно до рішення суду податкові інспектори вилучили та опечатали різні документи компанії. У результаті було виявлено порушення в бухгалтерському обліку та сплаті податків, особливо стосовно суми коштів, яку компанія отримала від державної металургічної компанії. Деякі документи про транзакції були відсутні, компанія не задекларувала прибуток від іноземних валютних інвестицій.

Тоді Em Export Dış Tic A.Ş. звернулася до суду і отримала зниження податку та скасування тимчасової податкової ставки на прибуток. Але суди підтвердили штрафи та відхилили або не прийняли докази компанії стосовно того, що обшук та аудит були незаконними.

То ж компанія здійснила декілька платежів до податкового управління за оспорювані роки. Разом із тим, посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, директор Мехмет Ердуран та Em Export Dış Tic A.Ş. звернулися до Європейського суду з прав людини. У заяві йшлося про порушення під час обшуку у приміщеннях підприємства.

Втім, у Страсбурзі не підтримали претензій скаржників, констатувавши відсутність порушення державою конвенційних гарантій.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Ердуран і Em Export Dış Tic A.Ş. проти Туреччини» (№ 25707/05 та 28614/06) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело

ЄСПЛ оприлюднив новий формуляр скарги

Європейський суд з прав людини оприлюднив нову форму звернення, яка містить додаткові пункти для заповнення.

Оновлення містяться на сторінках 3 і 4 щодо електронної пошти представника (також щодо використання системи зв’язку eComms, що дозволяє здійснювати комунікацію з ЄСПЛ шляхом обміну електронними листами), відповідно змінилася нумерація інших пунктів тощо.

Сам формуляр (можна завантажити за посиланням: (https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx…) працюватиме коректно тільки з програмою Adobe Reader 9 чи з пізнішою версією і підтримується лише операційними системами Windows і Mac OS X. Переконайтеся, що програма Adobe Reader встановлена на вашому комп’ютері.

Аби заповнити формуляр заяви:

Відкрийте попередньо збережену копію формуляру з допомогою програми Adobe Reader.

Заповніть формуляр заяви та збережіть його.

Після заповнення заяви роздрукуйте її, поставте свій підпис та відправте поштою до Суду на адресу:
The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F-67075 Strasbourg cedex

Якщо заява подається неповною, вона не буде розглянута ЄСПЛ, тому всі пункти формуляру мають бути заповнені належним чином. У цьому допоможе нотатка для заповнення:
https://www.echr.coe.int/Documents/Application_Notes_UKR.pdf

Джерело

ВС: За наявності заяви про незаконні методи слідства суд приймати рішення не може, без превірки таких фактів

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності проведення ефективного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб’єктів владних повноважень. На цьому Верховний Суд наголосив у постанові від 06.11.2018 року по справі № 567/513/16-к.

Два чоловіки на підпитку почубилися. Під час бійки один з них завдав другому 19 ударів кулаками та ногами в груди та живіт. Численні удари спричинили внутрішні крововиливи та смерть потерпілого. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність умислу на заподіяння смерті й, приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком, засудив винуватця до 9 років позбавлення волі.
 

Постанова

Іменем України 

 

6 листопада 2018 року                                                     м. Київ

Справа № 567/513/16-к

Провадження № 51-259км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого                                      Кишакевича Л. Ю., суддів                                                   Наставного В.В., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання    Кириленка М.О.,

прокурора                                          Матюшевої О.В.,

засудженого                                       ОСОБА_1,

захисника                                            Кисельової М.І.

(в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ольгополь Чечельницького районуВінницької області та мешканця АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком від 28.12.2015 Острозького районного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 18575 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з іспитовим строком на 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК;  

 

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Острозького районного суду Рівненської області від 28.12.2015 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9  років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 05.04.2016 року, з розрахунку один день ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК

Судом вирішено долю речових доказів у провадженні.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в ніч з 2-го на 3 квітня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, на ґрунті сталих неприязних стосунків, після сварки, що переросла у бійку, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, умисно, усвідомлюючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_3 не менше 19-ти ударів кулаками та взутими ногами у груди та живіт, що призвело до внутрішньої кровотечі, масивної крововтрати, множинних переламів, розривів тканин внутрішніх органів,  внаслідок чого настала смерть потерпілого  ОСОБА_3 

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 05 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. 

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній  скарзі та доповненнях засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, вважає, що умислу на вбивство потерпілого він не мав, потерпілий прийшов до нього додому з метою фізичної розправи через конфлікт, що стався напередодні. Вважає, що судом неправильно враховано за обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не вживав спиртні напої, а от потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, чим і спровокував бійку. Вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не перевірив всіх  доводів його апеляційної скарги, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції не зазначив всіх підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Вважає, що поза увагою  апеляційного суду залишились доводи засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства.

Крім того, ОСОБА_1 у доповненнях до касаційної скарги просить зарахувати у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 05 квітня 2016 року по 26 липня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали касаційну скаргу засудженого  та просили її задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу засудженого, вважала, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не перевірив всіх  доводів апеляційної скарги, зокрема, не було належним чином перевірено доводи засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства, тощо. У зв'язку з чим, прокурор просила скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини з  посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з  ухваленим вироком суду першої інстанції  засуджений ОСОБА_4 та його захисник звернулись з апеляційними скаргами та доповненнями до них на зазначений вирок.

При цьому засуджений ОСОБА_4 крім іншого, посилався на застосування до нього недозволених методів слідства. (а.п. 186 т. 2)

Виходячи із положень статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція ЄСПЛ, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), «Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 і квітня 2011 року). 

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України»    (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов'язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Як убачається з матеріалів справи, цих вимог дотримано не було. 

Апеляційний суд не забезпечив проведення відповідної перевірки вищезазначеної заяви ОСОБА_4 в установлений законом спосіб, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у контексті

ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень. 

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення апеляційного суду скасувати як таке, що постановлене з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно

до ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно ретельно перевірити доводи поданих апеляційних скарг, зокрема скарги ОСОБА_4 про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених доводів, після чого з додержанням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином вмотивоване рішення. 

Керуючись статтями 433434436-438441442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив: 

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.                               Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.      

Судді:

Л.Ю. Кишакевич В.В. Наставний В.В. Щепоткіна

Реєстр судових рішень : http://reyestr.court.gov.ua/Review/77700147

Джерело

ЄСПЛ: ЦИГАРКОВИЙ ДИМ, ЦЕ ФАКТОР, ЩО ПРИНИЖУЄ ГІДНІСТЬ

Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 3 (заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в неналежних умовах утримання під вартою особи, яка у камерах піддавалася впливу цигаркового диму.

Відповідний прес-реліз рішення у справі «Гаспарі проти Вірменії» (заява № 44769/08) оприлюднено на сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Вартгез Гаспарі був заарештований за підозрою у нападі на співробітника поліції, а згодом – засуджений до одного року ув’язнення.

Під час розслідування його утримували у семи різних камерах. За твердженням Гаспарі, деякі камери були переповнені, бракувало природного світла і свіжого повітря, камери регулярно затоплювалися стічними водами, він був змушений по черзі спати з іншими ув’язненими і постійно піддавався впливу цигаркового диму.

Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (Заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод він поскаржився на умови його тримання під вартою до Європейського суду з прав людини.

Суд у Страсбурзі констатував порушення цієї норми в частині поводження, яке принижує гідність, у зв’язку з умовами утримання пана Гаспарі в п’яти з семи камер.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Гаспарі проти Вірменії» (заява № 44769/08) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело

Практика ЄСПЛ: У ЄСПЛ нагадали про порядок вручення судових повісток

Публічне повідомлення учасників процесу про судове засідання на сайті суду, попри дотримання вимог національного законодавства, не завжди відповідає конвенційним гарантіям права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у справі «Дріді проти Німеччини» (заява №. 35778/11), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Абдельхамід Дріді в рамках кримінального провадження був визнаний винним та засуджений до штрафу. Рішення суду було оскаржене в апеляції. Після цього засуджений знайшов роботу в іншій країні та виїхав за кордон, повідомивши суд про свою нову адресу.

Апеляційний суд, визначивши дату судового розгляду, оскільки обвинувачений був за кордоном, відповідно до національного законодавства розмістив повістку на сайті суду.

Адвокат Дріді дізнався про судовий розгляд за день до слухання (національні органи первинно позбавили його повноважень представляти обвинуваченого, втім це рішення не встояло в апеляції). Коли захисник дізнався про розгляд, одразу направив клопотання про перенесення слухання, оскільки не міг бути присутній на засіданні. Також він просив час на ознайомлення із матеріалами. Втім, суд ухвалив рішення про надання доступу до матеріалів у день слухання напередодні засідання та відхилив клопотання захисника про перенесення засідання. У день розгляду у відповідній ухвалі суд зазначив, що адвокат фактично відмовився від участі у справі, хоча знав про дату засідання, а обвинувачений взагалі не прибув без пояснення причин.

Оскарження цього рішення на національному рівні не мало успіху, то ж Дріді звернувся зі скаргою до Страсбургу.

У ЄСПЛ виходили з того, що національний суд знав про місце перебування обвинуваченого, втім у порушення ст. 5 Конвенції ЄС від 29.05.2000 про взаємну допомогу в кримінальних справах не переслав процесуальний документ поштою. Також високі судді звернули увагу на той факт, що представник Дріді у суді дізнався про дату слухання лише за день, а його клопотання про відкладення засідання було відхилено.

На підставі цього, попри той факт, що вимоги німецького процесуального законодавства були дотримані, ЄСПЛ констатував факт порушення ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: по-перше, виклик до суду публічним повідомленням не забезпечив присутності особи на засіданні, під час якого розглядалася апеляційна скарга цієї особи; по-друге, захиснику не надали можливості належним чином підготуватися до участі у засіданні, чим порушили право на ефективну юридичну допомогу.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Дріді проти Німеччини» (заява №. 35778/11) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело

 

Незаконний спосіб отримання доказів не суперечить вимозі справедливого судового розгляду, – ЄСПЛ

Використання у кримінальному процесі доказів, отриманих у незаконний спосіб, які стали підставою для арешту підозрюваного, не впливає на справедливість судового розгляду в цілому, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Свєтіна проти Словенії", зазначають у ECHR.Ukrainian Aspect.

Так, Матьяж Свєтіна був заарештований поліцією та обвинувачений у вбивстві за обтяжуючих обставин на підставі інформації про вхідні і вихідні дзвінки та текстові повідомлення на телефоні жертви. Дані перехоплення телекомунікацій стали також підставою для проведення інших слідчих дій, зокрема, обшуків будинку та автомобіля підозрюваного, судових експертиз, в ході яких було отримано докази причетності пана Свєтіна до вбивства. На підставі цих доказів його було засуджено до позбавлення волі.

В процесі оскарження вироку обвинувачений заявив про недопустимість та необхідність вилучення зі справи даних про перехоплення телекомунікацій, оскільки вони були отримані поліцію в порушення національного законодавства без судового дозволу. На це суд пояснив, що розслідування почалося після перевірки даних телефону жертви, що не порушувало прав пана Свєтіна. Перевірка телефону обвинуваченого, хоча й була порушенням конституції країни, разом з тим, не мала доказової сили, оскільки на той момент поліція вже отримала необхідну інформацію з телефону жертви. Крім того, суд зазначив, що дані перехоплення не були включені до справи і не використовувалися судом.

Вказано, що засуджений звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на порушення ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції, стверджуючи, що докази, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, були отримані незаконно, тому мали бути вилучені зі справи.

Аналізуючи наявність порушення ст. 6 Конвенції, Євросуд зауважив, що його роль полягає не в тому, щоб визначити, чи можуть бути визнані допустимими конкретні види доказів (наприклад, докази, отримані незаконно з точки зору національного законодавства), або встановити вину заявника. Питання, на яке відповідав ЄСПЛ, полягає в тому, чи дійсно докази, отримані з порушенням прав заявника, вплинули на справедливість судового розгляду.

ЄСПЛ зазначив, що хоча і можливо, що дані, отримані незаконним чином із мобільного телефону заявника, відіграли певну роль на початковому етапі розгляду, що призвів до арешту заявника, разом з тим вони не використовувалися як докази під час судового розгляду. Засудження заявника ґрунтувалося на інших доказах, не пов’язаних із незаконно отриманими даними, такими як власне визнання обвинуваченого, результати відтворення події, біологічні сліди та інші речові докази, показання свідків.

За цих обставин ЄСПЛ зробив висновок, що розгляд у справі заявника, що розглядається, в цілому, включаючи спосіб отримання доказів, не суперечить вимозі справедливого судового розгляду. Відповідно, порушення ст. 6 Конвенції не було. Що стосується ймовірного порушення права заявника на повагу до його приватного життя, скаргу в цій частині Європейській суд визнав неприйнятною через невичерпання заявником національних засобів правового захисту.

З повним текстом рішення у справі "Свєтіна проти Словенії" українською мовою можна ознайомитися за посиланням: https://www.echr.com.ua/…/sprava-svyetina-proti-sloveni%D1…/

Джерело: Судова правда

Відсутність в обвинуваченого можливості допитати свідків є прямим порушенням статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Це вкотре констатував Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08), передає  інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат був допитаний органами прокуратури за підозрою в членстві в незаконній організації «Хезболла». Згодом він був заарештований і визнаний судом винним у вчиненні злочину.

Суди покладалися на інформацію, отриману з електронного носія, знайденого силами безпеки в будинку, що належав «Хезболла»,  та письмові заяви інших передбачуваних членів групи. Останні стверджували, що Саглам був вербувальником для «Хезболла», викладав курси новим членам і відповідав за певні групи.

Обвинувачений безуспішно оскаржував рішення на тій підставі, що суд не заслухав докази двох свідків проти нього і не надав йому можливості поставити їм питання незважаючи клопотання, що подавалися в ході процесу.

Саглам звернувся із скаргою до ЄСПЛ. Його аргументи зводилися до того, що кримінальне провадження було занадто довгим та несправедливим, оскільки йому не надавали юридичну допомогу під час його допиту, не міг провести перехресний допит свідків проти нього під час судового розгляду і не мав доступу до інших обвинувальних доказів проти нього, а саме до вилученого носія.

Суд у Страсбурзі встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині тривалості кримінального провадження (ч.1) та прав обвинуваченого допитувати свідків (п. «d» ч.3) та присудив сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Ішак Саглам проти Туреччини» (№ 22963/08) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: loyer.com.ua

УЧАСТЬ АДВОКАТА В ІНШОМУ ПРОЦЕСІ Є ДОСТАТНЬОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДКЛАДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини  у справі «Бартая проти Грузії» (заява № 10978/06), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Адвокат пана Бартая не міг брати участь у провадженні (трудовий спір), тому, що в цей самий час він був залучений до іншого слухання. Адвокат поінформував про це суд і подав клопотання про перенесення засідання. Бартая також вимагав відкладення розгляду справи, відмовляючись брати участь у слуханні без адвоката. Втім, суд прийняв заочне рішення про відхилення позову.

Адвокат безуспішно намагався оскаржити це рішення. Втім, вищі суди дійшли висновку, що відповідно до національного законодавства не існувало обґрунтування відмови від участі у слуханні, а також те, що участь адвоката в іншому слуханні не була вагомою підставою для скасування рішення, прийнятого in absentia . Крім того, вони виявили, що пан Бартая був попереджений суддею першої інстанції про наслідки його відмови від участі у слуханні.

Бартая звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 6 Конвенції, він стверджував, заочне рішення позбавило його можливості брати участь у провадженні на рівних засадах з іншою стороною, яка була представлена адвокатом.

Суд у Стразбурзі констатував порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Бартая проти Грузії», в перекладі, можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua

УТРИМАТИ ВІД ВТЕЧІ: ЄСПЛ ОЗВУЧИВ КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЗАСТАВИ

Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями. Іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Такий висновок зробив Євпропейський суд з прав людини у рішенні у справі «Гафа проти Мальти», передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Пан Гафа був заарештований поліцією за підозрою у вбивстві свого колишнього партнера. Протягом перебування під вартою він подав десять клопотань про звільнення під заставу, які всі були відхилені. Після завершення максимального терміну тримання під вартою відповідно до закону обвинувачений мав право на звільнення під заставу. Суд надав йому таку можливість, втім, серед умов було визначено внесення до судової адміністрації суми в розмірі 15 000 євро, а також взяття особистої гарантії у розмірі 25 000 євро. У випадку порушення режиму вся сума в розмірі 40000 євро мала бути конфіскована на користь держави. Обвинувачений неодноразово оскаржував цю суму як надмірну, проте клопотання були відхилені судом.

Згодом, чоловік все ж підписав особисту гарантію, а його мати надала відповідну заставу нерухомості як гарантію. Він був звільнений з-під варти після тридцяти двох місяців досудового ув’язнення і ініціював конституційне провадження про відшкодування збитків зі скаргою на порушення статті 5 § 3 Конвенції у зв’язку з «надмірним розміром застави». Проте, вимоги було відхилено.

Водночас, Гафу визнали винним порушенні умов і звільнення під заставу було скасоване, а згодом постановлено обвинувальний вирок у справі і засуджено до тридцяти п’яти років ув’язнення.

Засуджений звернувся до ЄСПЛ і поскаржився на те, що він знаходився під вартою протягом необґрунтованого проміжку часу у зв’язку з надмірною сумою внеску, який йому було наказано сплатити як одну з умов для звільнення під заставу.

Відповідно до ч.3 ст.5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Заявник аргументував свою позицію тим, що зобов’язання в його справі було надмірним, оскільки він не заробляв гроші на той час. В кінцевому підсумку, він був звільнений лише завдяки його матері, яка, в свою чергу повинна була залучити інших членів сім’ї, які були співвласниками майна, яку вони використовували як гарантію. Заявник стверджував, що його тримали під вартою понад максимально дозволений законом термін. На його думку, через двадцять місяців він повинен був бути звільнений під заставу належним чином. Проте він залишався під вартою протягом тридцяти двох місяців.

ЄСПЛ відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

У підсумку ЄСПЛ констатував порушення статті 5§3 Конвенції.

З текстом рішення у справі «Гафа проти Мальти» у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: www.echr.com.ua