Впервые суд изменил пожизненный срок лишения свободы на 20 лет

Впервые в истории Украины суд первой инстанции заменил пожизненное лишение свободы на фиrсований срок с «пенологичних мотивам» и для обеспечения права на реалистичную перспективу освобождения. И это, исключительно на основании Конституции и Европейской конвенции, несмотря на отсутствие механизма в Уголовном кодексе.

Осужденный подавал ходатайство о замене наказания или досрочном освобождении на основании статьи 28 Конституции и статьи 3 Конвенции (обе о запрете пыток). Суд постановил заменить пожизненное на 20 лет срока, ссылаясь на высшую юридическую силу Конституции и международных стандартов по отношению к Уголовного кодекса.

Осужденный воспользовался проектом ходатайство, расположенном в этой инструкции: http://khpg.org/index.php?id=1522760522

Идея инструкции была инициировать в Украине конституционную жалобу относительно пожизненного. Кстати, в результате, идея сработала: жалоба Д.Крупка по пожизненному без перспективы освобождения сейчас на рассмотрении в Конституционном Суде.

В то же время ходатайств в порядке УПК к райсудам по моей инструкции было подано более десятка. Ранее судьи прогнозируемо отказывали. Прошел год, и тут такой юридический вау. Очевидно, дальше будет тяжелая апелляция.

 Написал на своей странице в сети Фейсбук Vadym Chovgan

Текст решения:

 

Впервые в истории Украины, суд первой инстанции заменил пожизненное лишение свободы на фиrсований срок с «пенологичних мотивам» и для обеспечения права на реалистичную перспективу освобождения. И это, исключительно на основании Конституции и Европейской конвенции, несмотря на отсутствие механизма в Уголовном кодексе.

Осужденный подавал ходатайство о замене наказания или досрочном освобождении на основании статьи 28 Конституции и статьи 3 Конвенции (обе о запрете пыток). Суд постановил заменить пожизненное на 20 лет срока, ссылаясь на высшую юридическую силу Конституции и международных стандартов по отношению к Уголовного кодекса.

Осужденный воспользовался проектом ходатайство, расположенном в этой инструкции: http://khpg.org/index.php?id=1522760522

Идея инструкции была инициировать в Украине конституционную жалобу относительно пожизненного. Кстати, в результате, идея сработала: жалоба Д.Крупка по пожизненному без перспективы освобождения сейчас на рассмотрении в Конституционном Суде.

В то же время ходатайств в порядке УПК к райсудов по моей инструкции было подано более десятка. Ранее судьи прогнозируемо отказывали. Прошел год, и тут такой юридический вау. Очевидно, дальше будет тяжелая апелляция.

О чем на своей странице в сети Фейсбук обубликував Vadym Chovgan

Текст решения:

7 класификаций адвокатов по источнику получения клиентов

Дмитрий Назарец: Внезапно выстроилась в голове классификация адвокатов по признаку того, откуда берут клиентов. Само собой, неполная. 

1. Пафосные. Крутые офисы, много денег вбухано в рекламу и в аксессуары с логотипами. Длинноногие секретари и помощницы варят клиентам вкусный (или невкусный) кофе. В холлах на журнальных столиках возле кожаных диванов лежат глянцевые журналы с портретами партнеров на обложках.

Адвокаты ходят на мероприятия в отелях, читают семинары, пишут статьи, нет, дают интервью.

Когда пишут документы и ходят в суды – неясно.

Но 500 евро в час.

2. Трудяжки. Никакой рекламы. В очереди к ним клиенты, пришедшие по сообщениям

"сарафанного радио".

Офисы скромные. Помощники умные. Взять у них интервью или комментарии очень сложно.

На вопрос "как вы все успеваете?" отвечают "идите нахрен, мне некогда".

3. Грантоеды. У этих клиенты не платят за себя. Клиенты обычно пострадавшие в результате громких событий.

Платежи идут от общественных организаций, фондов, в общем, "заграница им помогает".

Опасная работа, тем не менее.

Можно от активиздов с той стороны баррикад отгрести.

4. Ментовские, но в хорошем смысле. Им клиентов дают оттуда. Иногда за процент, иногда нет.

Часто они из системы. Часто очень хороши в силу знания слабости той самой системы.

Грамотные пахари в большинстве, но в семье, конечно, не без…

5. Политические. Ну, тут все ясно. Попал в обойму, можно расслабиться. Главное – по телефону ничего важного не обсуждать.

Жирный клиент ведет жирного клиента (независимо от результатов). Телевизор, 

телекамеры в залах судов, слава, фекалии с зеленкой, опять таки от активиздов.

Профессионализм тут неважен.

Если сказано, что будет сидеть, клиент будет сидеть.

6. Ленивые гедонисты. Поймал жирного клиента, можно доить. Поймал двух – ваще счастье. На одном деле можно жить 20 лет. Главное – не выиграть дело случайно.

Похожи на таксистов на фильтре у вокзала. Лучше 1 клиент в неделю за 100 баксов, чем 10 клиентов в день, но каждый по 100 гривен.

7. Голодные. Этих большинство. Денег на рекламу нет. Если есть, то на расклейку объявлений на столбах и на раздачу листовок знакомой бабушкой у метро.

Еще популярны надписи на асфальте трафаретом, таблички на деревьях возле судов (главное, повыше, чтоб конкуренты не сняли).

Берутся за все и любые дела. Походу, разберемся.

Иногда бывают очень толковыми в отдельных категориях дел, где уже натренировались на предыдущих клиентах.

Если кого обидел, простите.

И да, тут речь именно об адвокатах (потому как есть чистые почтальоны, которые "порешать").

 

Источник: ЗИБ

Отвод следственному судье может быть заявлен устно (решение суда)

15.04.2019 года в помещении Белгород-Днестровского горрайонного суда Одесской области во время рассмотрения ходатайства следователя Белгород-Днестровского ОП ГУНП в Одесской области, о продлении срока предварительного расследования, адвокатом Евгением Стельмахом следственному судье который рассматривал указанное ходатайство был заявлен отвод.

Не дождавшись написания адвокатом письменного заявления, устное заявление адвоката Евгения Стельмаха было зарегистрировано в автоматизированной системе документооборота суда в соответствии со ст.35 УПК Украины, и разпределен на другого следственного судью.

В отводе было отказано, но указанное решение доказывает отсутствие объективной необходимости письменного заявления об отводе следственному судье.

Решение суда: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81186077

Клиент освобожден из-под стражи в зале суда – следственный судья отказал в удовлетворении ходатайства следователя о продлении срока содержания под стражей и поддержал позицию адвоката Е.Стельмаха

15.04.2019 года Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области вынес решение которой отказал в удовлетворении ходатайства следователя Белгород-Днестровского ОП ГУНП в Одесской области, о продлении срока применения меры пресечения клиенту АБ «Адвокат Стельмах и партнеры», который подозревается в совершении уголовного преступления предусмотренного ч.3 ст.187 УК Украины, и поддержал позицию адвоката Евгения Стельмаха, применив к подозреваемому меру пресечения в виде домашнего ареста.

Судебное заседание проходило более пяти часов. Во чассудового рассмотрения неоднократно объявлялись перерывы. Позиция стороны обвинения была неизменной, но следственный судья вынес постановление которой клиента освободили из-под стражи в зале суда.

Примечание: ч.3 ст.187 УК Украины, – Нападение с целью завладения чужим имуществом, соединенное с насилием, опасным для жизни или здоровья лица, подвергшегося нападению, или с угрозой применения такого насилия (разбой), соединенный с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище, – наказывается лишением свободы на срок от семи до двенадцати лет с конфискацией имущества.

Согласно ст.12 УК Украины, преступление, предусмотренное ч.3 ст.187 УК Украины, является особо тяжким.

Голосеевский райсуд Киева дал разъяснения относительно требования предъявлять удостоверение судьи во время судебного заседания

Требование лиц, присутствующих в зале во время судебного заседания, по предъявлении удостоверения судьи является нарушением порядка судебного заседания

В соответствии со статьей 124 Конституции Украины правосудие в Украине осуществляется исключительно судами. Делегирование функций судов, а также присвоение этих функций другими органами или должностными лицами не допускаются.

Согласно части первой статьи 52 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» судьей является гражданин Украины, который в соответствии с Конституцией Украины и настоящим Законом назначен судьей, занимает штатную должность судьи в одном из судов Украины и осуществляет правосудие на профессиональной основе.

Лицо, впервые назначена на должность судьи, приобретает полномочия судьи после принесения Присяги судьи (статья 57 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей»).

Судья осуществляет правосудие в мантии и с нагрудным знаком. Образцы мантии и нагрудного знака утверждаются Советом судей Украины, согласно статье 16 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей».

Статьей 51 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» предусмотрено, что судьи, председатели судов и их заместители, судьи в отставке имеют удостоверения, образцы которых утверждаются Советом судей Украины. Удостоверение судьи, председателя суда, заместителя председателя суда, судьи в отставке подписывает Президент.

Исходя из вышесказанного, можно сделать вывод, что для получения статуса судьи лицо, назначенное судьей в соответствии с Конституцией Украины и Законом Украины «О судоустройстве и статусе судей», должна принести присягу судьи и занять штатную судейскую должность в одном из судов Украины.

Следовательно, в случае возникновения сомнений относительно того, что лицо имеет право осуществлять правосудие, граждане имеют право обратиться с запросом в соответствующий суд о предоставлении информации о принятии судьей присяги и о зачислении судьи в штат соответствующего суда.

Примечание: Участники процесса и лица присутствуют в судебном заседании, требуя от судьи по делу предъявления удостоверения для подтверждения права осуществлять правосудие, нарушают порядок во время судебного заседания, выражая таким образом неуважение к суду и в результате чего должны привлекаться к административной ответственности.

Непосредственно административная ответственность за проявление неуважения к суду в статье 185- 3 Кодекса Украины об административном правонарушении.

В понимании диспозиции ст. 185-3 Кодекса Украины об административном правонарушении в объективной стороны указанного правонарушения относят следующие действия:

злостное уклонение от явки в суд свидетеля, потерпевшего, истца, ответчика, эксперта, переводчика;
неподчинении указанных лиц и других граждан распоряжению председательствующего;
нарушение порядка во время судебного заседания;
совершение каких-либо действий, свидетельствующих о явном пренебрежении к суду или установленным в суде правилам.
 Таким образом, в случае совершения любого из вышеперечисленных действий суд обязан инициировать производство по делу об административном правонарушении

(См. Постановление Третьей Дисциплинарной палаты Высшего совета правосудия по ссылке http://www.vru.gov.ua/content/act/3767_23.11_.2017_.doc)

Источник: Судебная власть

Суд должен устанавливать происхождение средств, которые были вручены как неправомерная выгода

Суд должен Устанавливать происхождение средств, которые використовувалися для проведения негласных следователей (сыскная) действий. Такой вывод сделал Верховный Суд в постановлении №369 / 10396/13-к.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

24 січня 2019 року                             м.Київ                                №369/10396/13-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МОГИЛЬНОГО О.П.,
суддів: МАРЧУКА О.П., НАСТАВНОГО В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.10.2017 у кримінальному провадженні №1201310001000036 за

обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя Адреса 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського райсуду від 6.11.2015 Особу 2 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.368 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.

Ухвалою АСКО від 2.10.2017 вирок щодо Особи 2залишено без змін.

Згідно з вироком суду Особу 2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, працюючи державним виконавцем відділу ДВС Києво-Святошинського райуправління юстиції Київської області, використовуючи своє службове становище, з використанням наданих йому повноважень на виконання рішень судів, із метою незаконного особистого збагачення, 1.08.2013, приблизно о18:00, на перехресті вул. Ломоносова та Лесі Українки в м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області за несвоєчасне накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на відчуження земельної ділянки за Адресою 2 отримав від Особи 3, який представляв інтереси Особи 4 та Особи 5, неправомірну вигоду — кошти в сумі 104000 грн., після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений Особа 2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що висновки суду про доведеність вини за ч.2 ст.368 КК не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що докази, отримані за результатами проведення негласних слідчих дій, є недопустимими й неналежними, оскільки стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК не були відкриті, а в матеріалах провадження відсутні доручення слідчого, прокурора на проведення оперативними працівниками негласних слідчих дій. Посилається на те, що протокол огляду, помітки та вручення коштів від 1.08.2013 та похідні від нього докази є недопустимими. Зазначає про відсутність у матеріалах провадження доказів

походження коштів, які були вручені як неправомірна вигода, а також про невідповідність протоколів негласних слідчих дій вимогам стст.104, 252 КПК. Вказує, що правоохоронні органи підбурили його до скоєння злочину. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не спростував доводи апеляційної скарги, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.419 КПК. Додатково звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи право на захист, безпідставно врахував докази, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений Особа 2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому в ст.412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасне рішення про правильність застосування місцевим судом кримінального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.

Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості таумотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст.419 КПК містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій мають бути зазначені: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких

апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Одночасно згідно з вимогами ч.2 ст.439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, захисник Особи 6звернувся з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, в якій зазначав про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенні під час досудового розслідування, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що, на його думку, потягло за собою необґрунтоване засудження Особи 2 за ч.2 ст.286 КК.

При цьому сторона захисту звертала увагу суду апеляційної інстанції, крім іншого, на те, що докази, на які посилався суд в оскаржуваному вироку, є недопустимими, оскільки отримані органами досудового розслідування з істотним порушенням прав та свобод людини. Так, в апеляційній скарзі наголошувалося на тому, щоджерело походження коштів, які вручалися Особі 7, не встановлено, в матеріалах провадження відсутні доручення прокурора, слідчого на проведення негласних слідчих дій, ухвали суду апеляційної інстанції, якими санкціоновані певні негласні слідчі дії, не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК, протоколи негласних слідчих дій не відповідають вимогам стст.104, 252 КПК, а скоєння злочину відбулося внаслідок провокування з боку правоохоронних органів. Також захисник наголошував на неправильності вирішення питання про арештоване майно та визначення особи, якій належало повернути заставу, внесену за Особу 2.

Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про доведеність винуватості Особи 2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК, та немотивовано визнав безпідставними доводи, наведені в апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд належним чином не перевірив твердження сторони захисту про вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені при проведенні досудового розслідування та при судовому розгляді провадження.

Одночасно апеляційний суд порушив вимоги ч.2 ст.439 КПК, відповідно до якої вказівки суду,

який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.02.2017 ухвалу АСКО від 11.02.2016, якою залишено без зміни обвинувальний вирок Києво-Святошинського райсуду від 6.11.2015 щодо Особи 2, було скасовано. Призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав формального розгляду провадження судом апеляційної інстанції. При цьому вказувалося на необхідність належної перевірки доводів захисника, зазначених в апеляційній скарзі, та наведення обґрунтованих висновків за результатами такої перевірки.

Розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту на вирок, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам стст.370, 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, не зазначив належним чином обґрунтованих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали, й положень закону, яким він керувався.

Так, суд апеляційної інстанції, провівши частково судове слідство, формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про наявність у діях Особи 2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК, ненадавши відповіді на всі доводи апеляційної скарги, які мають значення для постановлення законного та справедливого судового рішення.

Зокрема, апеляційний суд належно не спростував доводів скарги щодо невстановлення судом походження коштів, які використовувалися для проведення негласних слідчих розшукових дій у кримінальному провадженні №12013100010000236.

Також апеляційний суд з огляду на відсутність постанови прокурора про проведення контролю за скоєнням злочину не спростував твердження про недопустимість як доказів протоколу огляду, помітки та вручення коштів від 1.08.2013 та похідних від нього доказів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не надав обґрунтованої відповіді на доводи скарги сторони захисту щодо допустимості доказів, відкритих не в порядку ст.290 КПК, а при розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Не містить ухвала суду апеляційної інстанції й відповіді на твердження захисника про невідповідність протоколів проведення негласних слідчих розшукових дій вимогам стст.104, 252 КПК та про провокацію скоєння злочину з боку правоохоронних органів.

Одночасно суд апеляційної інстанції не перевірив доводів сторони захисту про неправильність визначення особи, якій підлягають поверненню кошти, внесені як застава з метою забезпечення виконання Особою 2 покладених на нього обов’язків при застосуванні запобіжного заходу.

На ці та інші доводи апеляційної скарги суд не надав обґрунтованих відповідей з посиланням на відповідні докази й положення закону, якими він керувався, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасність висновку про правильність застосування місцевим судом закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його в належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу засудженого Особи 2задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.10.2017 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає

 

Источник: ЗиБ