Черговий виправдувальний вирок ухвалено Котовським районним судом Одеської області, через процесуальні порушення під час досудового розслідування. Стороною обвинувачення було проведено слідчий експеримент, на якому обвинувачений зізнався у вчиненні злочину, проте суд відкинув цей доказ, мотивуючи тим, що слідчий експеримент не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, проводений виключно у формі повідомлення підозрюваним відомостей. Суд аналізуючи докази сторони обвинувачення, розцінив слідчий експеримент як повторний допит.
Обвинувачували особу у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України, – умисне тяжке тілесне ушкодження що спричинило смерть потерпілого, за який законом передбачено до десяти років позбавлення волі.
Дослідивши всі надані сторонами в судовому засіданні докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 121 КК України не доведена.
При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Посилання прокурора в судовому засіданні на зізнання обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не має доказового значення по справі, адже за положеннями ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Таким чином, протокол проведення слідчого експерименту не є сам по собі джерелом доказів в розумінні ст.84 КПК України, а є формою фіксування слідчої (розшукової) дії.
Зокрема, протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого є формою фіксування наданих ним на досудовому слідстві показань.
Згідно ж ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Касаційного
Вказаний висновок, викладений у вироку Котовського районного суду Одеської області, узгоджується із постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17.
З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням.