Позначка: сторона захисту

Виправдувальний вирок: Суд дослідивши належні та достовірні докази, дійшов висновку що вони не належні та не достовірні

29 жовтня 2021 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області визнав невинуватим особу та виправдав від обвинувачення у згвалтуванні рідної сестри.

Обвинувачений, обвинувачувався в тому, що 07.04.2021 року близько 00.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання,  маючи на меті зґвалтувати свою рідну неповнолітню сестру, з якою перебуває в родинних відносинах, застосувавши фізичне насильство відносно неповнолітньої, яке виразилось у фізичній перевазі, утримуючи її біля себе, силоміць зняв з неї верхній одяг та спідню білизну, після чого, ігноруючи волю потерпілої, вдарив її рукою по обличчю, однією рукою схватив її за шию, а іншою закрив рот, тим самим долаючи її опір, та спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синця у нижній повіці правого ока, садна біля зовнішнього кута правого ока, синця навколо садна, синця в проекції правого грудино-ключичного з`єднання, слабо вираженого синця по зовнішній поверхні середньої частини лівого плеча, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Читайте також: Верховний суд: Неактивний адвокат – підстава для скасування вироку.

Після чого, знявши з себе штани та спідню білизну, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло неповнолітньої  з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у виді тріщин в повздовжньому напрямку з кровоподтьоками, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Такі умисні дії, які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло іншої неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), кваліфіковано стороною обвинувачення як злочин, передбачений ст.152 ч.3 КК України.

Однак сторона обвинувачення не надала суду підтверджуючих  доказів даного факту. Окрім того потерпіла повідомила, що навмисно оговорила брата так як образилась на ньоговін бо він на неї насварився, що пізно прийшла. Суд виправдовуючи особу, проаналізувавши всі дослідженні в судовому засіданні докази, які є допустимими, належними та достовірними, суд дійшов висновку про відсутність належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували факт зґвалтування 07.04.2021 року обвинуваченим потерпілої.

З повним текстом рішення можна ознаомитися за посиланням.

 

Статус потерпілого особа набуває автоматично за наявності заподіяння майнової або моральної шкоди. (Судове рішення)

Успішний кейс адвоката Євгена Стельмаха, щодо захисту прав клієнта на стадії коли громадськість, адміністрація роботодавця визначили винного. Однак підозру клієнтові ще не було вручено, через відсутність конкретних доказів сторони обвинувачення які б  її обгрунтовували. Стороною захисту було прийнято рішення, звернутися до слідчого з заявою про визнання клієнта потерпілим. Визнання клієнта потерпілим, за розлобленою стратегією захисту, нівелювало б можливість стороною обвинувачення вручити підозру клієнтові у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий вперто відмовлявся визнавати нашого клієнта потерпілим. Для захисту вказаного права, законодавець передбачив статтю 303 КПК України, в якій зазначається можливість оскаржити дії слідчого щодо відмови у залученні до кримінального провадження потерпілим.

Мотиви слідчих бувають різні, але я зупинюся на оному з ключевих, – тоді коли основним мотивом відмови у визнанні потерпілим слідчий формально вважає наявність складу злочину в діях таокої особи. Тобто стороною обвинувачення особа вважається потенційним підозрюваним, хоч і де-юре вони цього не стверджують.

Обставини справи:

До нас звернувся клієнт за захистом своїх прав в кримінальному  провадженню, яке внесене в ЄРДР за фактом пожежі на території одного з ринків що в м. Одесі. На території ринку вигоріло 700 м2 торгової площі, в результаті чого орендарі вказаних торгових павільйонів понесли колосальні збитки. 

Адміністрація ринку розповсюдила серед орендарів інформацію про навність вини клієнта у виникненні пожежі, таким чином формулюючи хибну думку про винуватця пожежі. Окрім цього,опоненти, офіційно звернулися до клієнта та повідомили про вилучення майна з торгових павільйонів клієнта які вціліли в пожежі, мотивуючи це тим що попередня вина клієнта вже встановлена (По вказаному факту розпочато досудове розслідування та внесені відомості в ЄРДР з попердньою кваліфікацією “Самоправство” 356 КК України). Мотиви адміністрації зрозумілі, – уникнути відповідальності посадових осіб які відповідають за пожежну безпеку, оскільки попередня причина пожежі згідно акту ДСНС, це загорання проводки.

Під час оскарження постанови слідчого про відмову в задоволенні заяви у визнанні потерпілим, представники обвинувачення намагалися переконати суд у відсутності підстав для цього, оскільки відсутня сума збитків. Це був основний аргумент обвинувачення.

Однак Євген Стельмах зміг переконати слідчого суддю Приморського районного суду, не піддався хибним та необгрунтованим твердженням сторони обвинувачення.

Скаргу адвоката задовольнили, зобовязавши слідчого залучити особу до кримінального провадження як потерпілого та ознайомити з своїми правами.

Так, в ухвалі суду зазначається, що статус потерпілого згідно КПК України, особа набуває автоматично за наявності заподіяння майнової, моральної шкоди. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений обвинувальним вироком суду.

Окрім того слідчий суддя зазначив, що на момент визнання особи потерпілою необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт. При цьому для визнання особи потерпілою достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів (моральна, матеріальна) шкоди.

Тобто, на думку суду, особа при залученні до кримінального провадження потерпілим не повинна доводити розмір збитків заподіяних правопорушенням або розмір іншої шкоди. Це повинен встановлювати суд, під час винесення вироку.

Рішення суду: