Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження без участі захисника не є порушенням права на захист.

Такий висновок 12 листопада 2021 року закріпив у своєму обвинувальному вироку Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області,  засудивши старшого лейтенанта поліції, за отримання неправомурної вигоди по ч.3 ст.368 КК України, до 6 років позбавлення волі. Підставою для цього стала помилка обвинуваченого, який підписав протокол ознайомлення із матеріалами справи без захисника.

Сторона захисту наполягала, що ухвали про проведення негласних слідчих дій не були належним чином в порядку статті 290 КПК України надані стороні захисту, а те, що в матеріалах справи є протокол надання цих документів ОСОБА_1 в порядку ст. 290 КПК України є грубим порушенням права обвинуваченого на захист, адже у той день у судовому засіданні ОСОБА_1 просив слухання справи відкласти у зв`язку з укладенням договору з іншими захисниками і це було задоволено судом, а також прокурор Гуров Я.В. проти цього не заперечував. Після засідання прокурор запросив ОСОБА_1 у приміщення прокуратури, де, без участі захисників ознайомив того з ухвалами апеляційного суду про що прокурором було складено відповідний протокол в порядку ст. 290 КПК України, який у подальшому був наданий суду разом з ухвалами апеляційного суду Миколаївської області.

Однак, суд констатував:

З приводу порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 при виконанні ст. 290 КПК України, то слід зазначити, що кримінальне правопорушення у якому звинувачується обвинувачений не передбачає обов`язкової участі захисника.

Щодо відкриття стороні захисту ухвал Апеляційного суду Миколаївської області про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_1 .

Так, прокуратурою Одеської області 19.01.2017 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду скеровано обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 .

До місцевої прокуратури 21.03.2017 супровідним листом старший групи прокурорів у даному кримінальному провадженні скеровано лист Апеляційного суду Миколаївської області від 27.02.2017 та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області № 2192, 2194, 2195 та 2196.

На виконання вимог ч. 11 ст. 290 КПК України прокурором відкриті вказані матеріали ОСОБА_1 , та після їх відкриття відповідний протокол від 05.03.2018 долучено до матеріалів судової справи. ОСОБА_1 у протоколі власноручно зазначено «доповнень та зауважень немає».

Обвинувачений ОСОБА_1 добровільно з`явився до приміщення Білгород-Дністровської прокуратури де і приймав участь у вищезазначеній процесуальній дії. Будь-яких скарг ні до, ні під час, або після цієї процесуальної дії він не заявляв, а звернув на це увагу після тривалого часу.

З повним текстом рішення можна ознаомитися за посиланням.

Виправдувальний вирок: Недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту

Болградський районний суд Одеської області своїм вироком від 04.11.2021 року виправдав особу яку обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України за ознаками: умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У вироку зазначається, що будь-яких доказів, спростовуючих покази обвинуваченого, а саме проведення з ним слідчого експерименту, одночасного допиту зі свідками та потерпілим, та інше, прокурором суду не надано. Будь-яких клопотань стороною обвинувачення після дослідження всіх письмових доказів, суду заявлено не було.

Під час судового слідства не встановлено та не підтверджується належними і допустимими доказами, що потерпілий працівник поліції отримав тілесні ушкодження під час виконання службових обов`язків, а також не доведено дій обвинуваченого щодо завдання цих ушкоджень, та наявності умислу направленого на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Суд констатував, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

З повним текстом вироку можна ознайомитись за посиланням.

Зізнання обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні, не має доказового значення.

Черговий виправдувальний вирок ухвалено Котовським районним судом Одеської області, через процесуальні порушення під час досудового розслідування. Стороною обвинувачення було проведено слідчий експеримент, на якому обвинувачений зізнався у вчиненні злочину, проте суд відкинув цей доказ, мотивуючи тим, що слідчий експеримент не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань,  проводений виключно у формі повідомлення підозрюваним відомостей. Суд аналізуючи  докази сторони обвинувачення, розцінив слідчий експеримент як повторний допит.

Обвинувачували особу у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України, – умисне тяжке тілесне ушкодження що спричинило смерть потерпілого, за який законом передбачено до десяти років позбавлення волі.

Дослідивши всі надані сторонами в судовому засіданні докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 121 КК України не доведена.

При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.

Посилання прокурора в судовому засіданні на зізнання обвинуваченого  під час проведення слідчого експерименту у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не має доказового значення по справі, адже за положеннями ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Таким чином, протокол проведення слідчого експерименту не є сам по собі джерелом доказів в розумінні ст.84 КПК України, а є формою фіксування слідчої (розшукової) дії.

Зокрема, протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого є формою фіксування наданих ним на досудовому слідстві показань.

Згідно ж ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Касаційного

Вказаний висновок, викладений у вироку Котовського районного суду Одеської області, узгоджується із постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17

З повним текстом рішення можна ознайомитися за посиланням.

Не повідомлення обвинуваченого про призначення у справі експертизи, призвело до виправдувального вироку

Христинівський районний суд Черкаської області ухвалив вирок від 25.10.2021 року яким виправдав особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Мотиви такого рішення суд обгрунтував порушенням права на захист, яке виникло через неповідомлення обвинуваченого, про призначення експертизи у кримінальному провадженню.

Читайте також: Суд констатував, що зізнання обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні, не має доказового значення.

Аналізуючи зазначені норми, суд прийшов до беззаперечного висновку, що прокурор під час судового розгляду надає суду ті докази, які вважає необхідними для доведеності або спростування тієї чи іншої обставини, при цьому суд позбавлений можливості витребовувати у прокурора будь-які документи, оскільки в цьому разі буде порушено принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні.

Так, за змістом вступної частини висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) в розділі «Обставини справи» зазначено, зокрема, що за змістом фабули постанови про призначення експертизи вказано, що підозрюваний відмовився від надання показів щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим суду не надано доказів, відмови обвинуваченого від проведення слідчого експеременту за його участі, як не надано доказів і проведення слідчих експериментів з іншими учасниками з метою фіксування у встановленому законом порядку механізму дорожньо-транспортної пригоду, в тому числі і місце розташування пасажирів в салоні автомобіля під час ДТП.

Натомість, нормами КПК України передбачено,що при призначенні експертизи обвинувачений має право: 1) заявити відвід експерту; 2) просити про призначення експертизи з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових запитань; 4) давати пояснення експерту; 5) пред`являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи; 8) бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення.

Суд констатував, що не повідомлення обвинуваченого про призначення у справі експертизи, позбавлення можливості брати участь в проведенні експертизи та позбавлення його можливості реалізувати в повній мірі інші свої права надані законом, порушує право на захист обвинуваченого.

Ознайомитися з повним текстом вироку можна за посиланням.

Суд призначив покарання вище ніж просив прокурор, – “Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …”

“Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …”

– саме так зазначено у вироку від 25 жовтня 2021 року яким Малиновський районний суд м.Одеси засудив особу до більшого терміну ніж просив прокурор.

Обвинувачували ж водія за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Тобто за порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд під головуванням судді Гарського О.В., констатував що може призначити покарання в межах установлених санкцією відповідної статті, незважаючи на позицію сторони обвинувачення. Окрім того заслуговує на увагу літературний підхід судді при обгрунтуванні міри покарання.

«Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …»

Дійсно, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. Однак у кожному такому випадку, потрібно занадто самокритично оцінити свої дії. Відсутність такої критичної самооцінки, дуже часто призводить до створення нових подій у житті, які так само або навіть ще більше призводять до порушення певних встановлених у суспільстві правил.

Відповідно призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що останній жодних розумних висновків щодо своєї суспільно небезпечної поведінки не зробив, обставини події фактично викривляє до неймовірності, дії учасників події трактує виключно у вигідних для себе обставинах, не розуміючи, що факт порушення Правил дорожнього руху настільки очевидний, що не призводить до будь-якої іншої думки окрім тої яка викладена у обвинувальному вироку (думка про винність обвинуваченого поза будь-яким розумним сумнівом).

Суд не погоджується з прокурором щодо виду та строку покарання, яка просила призначити арешт на строк 6 місяців, оскільки вважає, що обвинувачений є особою, яка здатна при порушенні встановлених у суспільстві правил нехтувати ними та вважати свою поведінку єдино вірною і такою, що відповідає як моральним принципам людини, так і нормі закону. Це в свою чергу створює небезпеку для інших громадян, оскільки ОСОБА_1 не розуміє встановлених правил дорожнього руху і використовує їх на власний розсуд, який не має нічого спільного з реальними нормами права. Відповідно суд вважає, що до обвинуваченого необхідно призначити більш суворе покарання, ніж запропоновано прокурором.

Суд вважає за необхідне враховуючи всі встановлені обставини призначити покарання обвинуваченому у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. При цьому підстав для застосування ст. 75 КК суд не находить, оскільки як зазначено вище у вироку, особистість обвинуваченого не дає можливості суду зробити висновок, що обвинувачений заслуговує на можливість виправлення без відбуття реального покарання. Дане покарання суд вважає як необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і таким, яке буде слугувати попередженням вчиненню нових правопорушень, так і справедливим, оскільки буде відповідати не критичній поведінці останнього щодо суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням.

Американського мільйонера визнали винним у вбивстві 20-ти річної давнини

Героя документального серіалу каналу HBO “Таємниці мільярдера” (The Jinx), американського спадкоємця нерухомості й мільйонера Роберта Дерста визнали винним у вбивстві подруги Сьюзан Берман. Він випадково зізнався у злочині просто під час зйомок, забувши, що на ньому увімкнений мікрофон.

Присяжні визнали, що в 2000 році Дерст вбив Берман, щоб перешкодити їй дати свідчення про зникнення його дружини.Вирок 78-річному Дерсту оголосять 18 жовтня. Яким би він не був, беручи до уваги вік підсудного, малоймовірно, що йому вдасться вийти з в’язниці.

Вбита 55-річна журналістка й письменниця Сьюзан Берман стала відомою після виходу книги про своє дитинство поруч з батьком-мафіозі. Коли 1982 року дружина Дерста Кетлін зникла безвісти, Берман була представницею мільйонера.
Тоді Дерсту так і не висунули обвинувачення, проте в 1999 році справу про зникнення поновили. Мільйонер виїхав з Нью-Йорка до маленького міста Галвестон у Техасі, де, як повідомляють американські ЗМІ, певний час жив під виглядом німої жінки. Берман, що була близькою подругою Дерста, розповіла йому про виклик на допит до поліції. Незабаром після цього жінку знайшли мертвою в Каліфорнії.

За версією обвинувачення, Дерст загалом вбив трьох людей – третім став Морріс Блек, літній чоловік з Галвестона, який, імовірно, упізнав мільйонера, коли той переховувався.
Коли у 2001 році Дерста заарештували за звинуваченням у вбивстві Блека, мільйонер заявив, що випадково застрелив сусіда під час сварки та розчленував його тіло. Присяжні в результаті визнали, що Дерст діяв в межах самозахисту.
У 2010 році режисер Ендрю Джарекі випустив художній фільм “Все найкраще”, заснований на історії зникнення Кетлін Дерст, де зіграли Раян Гослінг й Кірстен Данст.
Незадовго до прем’єри Дерст зв’язався з режисером, і йому показали стрічку. Бізнесмену фільм сподобався, і він погодився на зйомки документального мінісеріалу про себе “Таємниці мільярдера”.

В інтерв’ю для серіалу Дерст зізнався, що сварився з дружиною і брехав поліції щодо її зникнення, проте заперечував, що вбив її чи Сьюзан Берман.
Через півтора року автори серіалу знову запросили Дерста на інтерв’ю, під час якого йому передали анонімну записку з повідомленням про вбивство Берман і конверт, підписаний самим бізнесменом. Почерк на обох був схожий, і вони містили одну і ту ж орфографічну помилку.Дерст як і раніше заперечував свою причетність до вбивств, проте помітно нервув. Після закінчення зйомки він вийшов до вбиральні, де кілька хвилин розмовляв сам з собою, забувши, що з нього не зняли мікрофон.За кілька годин до виходу останнього епізоду “Таємниць мільярдера” влада заарештувала Дерста в Новому Орлеані за підозрою у вбивстві Берман.Під час судового засідання присяжним показали те саме відео з вбиральні.У ньому чутно, як Дерст бурмотить собі під ніс: “Що, чорт забирай, я зробив? Звичайно, убив їх усіх”.

Захист Дерста виступав проти використання цього запису в суді, вказуючи, що фрази були змонтовані з різних відрізків розмови Дерста з самим собою.
Фактично так воно й було – зокрема, фрази, “Що я зробив?” і “Звичайно, убив їх усіх” розділяє 10 секунд, і в оригінальному записі друга передує першій.
Автори серіалу не вважають монтаж маніпуляцією, пояснюючи його художньої необхідністю. На їхню думку, перестановка фраз так, щоб серіал завершився на визнанні у вбивстві, додала фільму драматизму.Однак таке художнє трактування все одно ускладнювало використання запису як доказу.В підсумку суд прийняв до розгляду запис бурмотіння Дерста у вбиральні.Професор права Джорджтаунського університету Сайлас Вассерстром пояснював, що запис було б складніше представити в суді, якби його зробила поліція чи урядове агентство і без відома Дерста.Але навіть у цьому випадку, оскільки його заява виглядає спонтанно, суд міг прийняти її як доказ.
За словами Еріки Зункель, професорки права Чиказького університету, найбільш часто суд не приймає визнання, зроблені в поліції й під вартою в поліції, коли є підстави вважати, що вони не цілком щирі.У випадку з Дерстом ситуація була складнішою: він уже давав інтерв’ю авторам серіалу, причому двічі, з інтервалом у півтора року (за словами Зункель, це “справжній кошмар для захисту”), і знав, що на ньому мікрофон, навіть пішовши до вбиральні.
Незабаром після оголошення вироку родина Кетлін Дерст виступила із заявою, в якій закликала прокуратуру округу Вестчестер Нью-Йорка притягнути Дерста до кримінальної відповідальності за вбивство дружини.

“Система правосуддя в Лос-Анджелесі нарешті послужила родині Берманів. Настав час Вестчестера зробити те ж саме для родини Маккормаків”, – заявили вони.

джерело: https://www.bbc.com