Виправдувальний вирок: Недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту

Болградський районний суд Одеської області своїм вироком від 04.11.2021 року виправдав особу яку обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України за ознаками: умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У вироку зазначається, що будь-яких доказів, спростовуючих покази обвинуваченого, а саме проведення з ним слідчого експерименту, одночасного допиту зі свідками та потерпілим, та інше, прокурором суду не надано. Будь-яких клопотань стороною обвинувачення після дослідження всіх письмових доказів, суду заявлено не було.

Під час судового слідства не встановлено та не підтверджується належними і допустимими доказами, що потерпілий працівник поліції отримав тілесні ушкодження під час виконання службових обов`язків, а також не доведено дій обвинуваченого щодо завдання цих ушкоджень, та наявності умислу направленого на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Суд констатував, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

З повним текстом вироку можна ознайомитись за посиланням.

Суд ухвалив виправдувальний вирок через незаконне затримання обвинувачених

08.11.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив виправдалиний вирок, яким виправдав двох осіб які обвинувачувалися у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України, – Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Органи досудового розслідування кваліфікували дії ОСОБА_1 за п`ятьма епізодами та в сукупності за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання, носіння, збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Дії іншого обвинуваченого було кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Cуд констатував, що обвинувачені були незаконно затримані без дотримання вимог ст.208, 209 КПК України. Таким чином у зв`язку з незаконним затриманням обвинувачених суд визнає недопустимими протоколи огляду місяця події, а також всі інші надані докази у кримінальному провадженні, які є похідними від цих протоколів огляду.

З повним текстом вироку можна ознайомитись за посиланням.

Суд виправдав особу через те, що докази у спаві збирав свідок

02.11.2021 року Приморський суд виправдав декана факультету Інноваційних технологій харчування, ресторанно-готельного і туристичного бізнесу Одеської національної академії харчових технологій. Яку обвинувачували в отриманні неправомірної вигоди від матері студента.

Читайте також: Зізнання обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні, не має доказового значення.

Суд зазначив:

У даному випадку, свідок, який не є уповноваженою на збирання доказів особою, надає особі, яка не є учасником кримінального провадження докази, без зазначення номера кримінального провадження, якого вони стосуються. Окремо суд підкреслює, що зі сторони обвинувачення, яка і є уповноваженою на проведення досудового розслідування, запитів в порядку ст. 93 КПК України на адресу ОСОБА_16 не направлялось.

Із клопотанням про накладення арешту на, так званий предмет злочину, сторона обвинувачення звертається значно пізніше, і тільки 20 липня 2016 року, слідчий суддя вирішує питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. При цьому, у жодному із документів не міститься відомостей, до якого із кримінальних проваджень, розпочатих СУ ГУНП в Одеській області, належать ці кошти.

Протягом тривалого строку, з 04.07.2016 по 20.07.2016, так званий предмет злочину, без будь-якої правової підстави знаходився у володінні сторони обвинувачення. Такі факти є теж свідченням допущення істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, а тому ці грошові кошти є недопустимими доказами.

З повним текстом вироку можна ознайомитись за посиланням.

Виправдувальний вирок: Суд дослідивши належні та достовірні докази, дійшов висновку що вони не належні та не достовірні

29 жовтня 2021 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області визнав невинуватим особу та виправдав від обвинувачення у згвалтуванні рідної сестри.

Обвинувачений, обвинувачувався в тому, що 07.04.2021 року близько 00.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання,  маючи на меті зґвалтувати свою рідну неповнолітню сестру, з якою перебуває в родинних відносинах, застосувавши фізичне насильство відносно неповнолітньої, яке виразилось у фізичній перевазі, утримуючи її біля себе, силоміць зняв з неї верхній одяг та спідню білизну, після чого, ігноруючи волю потерпілої, вдарив її рукою по обличчю, однією рукою схватив її за шию, а іншою закрив рот, тим самим долаючи її опір, та спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синця у нижній повіці правого ока, садна біля зовнішнього кута правого ока, синця навколо садна, синця в проекції правого грудино-ключичного з`єднання, слабо вираженого синця по зовнішній поверхні середньої частини лівого плеча, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Читайте також: Верховний суд: Неактивний адвокат – підстава для скасування вироку.

Після чого, знявши з себе штани та спідню білизну, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло неповнолітньої  з використанням своїх геніталій, без її добровільної згоди, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у виді тріщин в повздовжньому напрямку з кровоподтьоками, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Такі умисні дії, які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло іншої неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), кваліфіковано стороною обвинувачення як злочин, передбачений ст.152 ч.3 КК України.

Однак сторона обвинувачення не надала суду підтверджуючих  доказів даного факту. Окрім того потерпіла повідомила, що навмисно оговорила брата так як образилась на ньоговін бо він на неї насварився, що пізно прийшла. Суд виправдовуючи особу, проаналізувавши всі дослідженні в судовому засіданні докази, які є допустимими, належними та достовірними, суд дійшов висновку про відсутність належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували факт зґвалтування 07.04.2021 року обвинуваченим потерпілої.

З повним текстом рішення можна ознаомитися за посиланням.

 

Іллічівський районний суд виправдав обвинувачених в умисному вбивстві через помилку сторони обвинувачення.

Іллічівський районний суд Одеської області ухвалив вирок, яким виправдав трьох обвинувачених у вчиненні умисного вбивства.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії: обвинувачених за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Однак суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення, органом досудового розслідування було порушено порядок проведення досудового розслідування, складання та вручення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування, направлення до суду порушило право обвинувачених на захист.

Враховуючи, що повідомлення про підозру  ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вручено 05 березня 2013 року, до суду обвинувальний акт вперше надійшов 30 травня 2013 року у якому строк досудового розслідування тривав 3 (три) місяці, тобто усунення недоліків в обвинувальному акті та повторне його направлення до суду необхідно було здійснити упродовж 6 (шести) діб.

       З огляду на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» прокурор позбавлений можливості проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, крім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта.

Судом враховується, що первинний обвинувальний акт направлений до суду своєчасно в межах строків досудового розслідування і ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали статус обвинувачених з моменту вручення їм цього акту – 30 травня 2013 року.

Разом з тим, повернення обвинувального акту не означає відновлення досудового розслідування та його продовження. Прокурору надається виключно можливість усунути недоліки обвинувального акту, але не надає органу досудового розслідування можливість відновити це розслідування, проведення будь-яких слідчо-розшукових дій.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру  прокурору для усунення недоліків за яких вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Таким чином, після повернення обвинувального акту до прокурора, залишок строку досудового розслідування використовується виключно для усунення недоліків обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, без права на відновлення досудового розслідування, проведення будь-яких слідчо-розшукових дій.

Суд приходить до висновку, що фактичне відновлення досудового розслідування відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підозрюваних, надання слідчому доручення на проведення досудового розслідування, призначення судової експертизи, продовження строків досудового розслідування до 4-х, 6-і місяців, нове відкриття підозрюваним ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріалів кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України, були незаконними.

Зазначені дії свідчать про те, що вказані дії призвели до втрати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , статусу обвинувачених за обвинувальним актом від 30 травня 2013 року та їм штучно відновлено статус підозрюваних, як особам яких раніше було повідомлено про підозру.

Таким чином, обвинувальний акт від 04 вересня 2017 року був складений поза межами строку досудового розслідування, який сплинув не пізніше 01 лютого 2017 року та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули статусу обвинувачених в даному кримінальному провадженні у передбачений КПК України порядку.

Ознайомитися з повним текстом вироку можна  за посиланням .

Статистика виправдувальних вироків ухвалених районними судами м.Одеси за 2020 рік.

Протягом останніх років в Одесі як і на всій території нашої держави, зберігається критично низький відсоток виправдувальних вироків. Якщо зростання кількості виправдувальних вироків і відбувалося, то таке зростання було не таким значним як очікувалося. 

Можна стверджувати, що відсоток виправдувальних вироків ухвалених районними судами м.Одеси не становить і 2%. Наприклад за 2019 рік районні суди Одеси ухвалили 1573 вироки, з них 26 виправдувальні, що становить 1,65 %.

Детальніше про виправдувальні вироки ухвалені районними судами м.Одеси за 2019 рік

За 2020 рік, з загальної кількості ухвалених вироків – 1338, районні суди Одеси ухвалили 24 виправдувальних вироки, що дорівнює 1,8%.

Нижче наведені посилання з Єдиного державного реєстру судових рішень на кожен виправдувальний вирок ухвалений районними судами м.Одеси (Приморський районний суд м.Одеси, Малиновський районний суд м.Одеси, Суворовський районний суд м.Одеси, Київський районний суд м.Одеси), за 2020 рік (в період з 01.01.2020 по 07.12.2020 року).

Київський районний суд м.Одеси – 13 виправдувальних вироків.

Головуючий суддя Войтов Г.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88007758 (ст.121 ч.2 КК України)

Головуючий суддя Борщов І.О.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/92154260  (ст.128 КК України)
  2. https://reyestr.court.gov.ua/Review/92107968 (ст.186 ч.5 ст.27 ч.3 КК України)
  3. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88309244 (ст.121 ч.1 КК України)

Головуюча суддя Федулеєва Ю.О.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88309244  (ст.369 ч.3 ст.15 ч.2 ст.27 ч.4 КК України)

 Головуючий суддя Іванчук В.М.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88178889 (ст.301 ч.3 КК України)
  2. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88178889 (ст.309 ч.2 КК України)
  3. https://reyestr.court.gov.ua/Review/90030539  (ст.368 ч.3 КК України)
  4. https://reyestr.court.gov.ua/Review/92075085 (ст.191 ч.5, ст.358 ч.4 КК України)
  5. https://reyestr.court.gov.ua/Review/92870941 ( ст.190 ч.1 КК України)

Головуючий суддя Чаплицький В.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88816238  (ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України)
  2. https://reyestr.court.gov.ua/Review/89112497 ( ст.307 ч.2 КК України)

Головуючий суддя Порохов П.А.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93166838 (ч.2 ст.185 КК України)

Малиновський районний суд м.Одеси – 6 виправдувальних вироків.

Головуючий суддя Передерко Д.П.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/87210367 (ст.384 ч.1 КК України)
  2. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88993991  (ст.185 ч.3 КК України)
  3. https://reyestr.court.gov.ua/Review/90346174  ( ст. 263 ч.1, 263-1 ч.1 КК України)
  4. https://reyestr.court.gov.ua/Review/87376637  (ст.367 ч.2 КК України)

головуючий суддя Старіков О.О.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/90435586   (ст.189 ч.2 КК України)

головуючий суддя Гарський О.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93075970 (ч.1 ст.119 КК України)

Приморський районний суд м.Одеси – 2 виправдувальних вироків.

Головуючий суддя Попревич В.М.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/90346347 (ст.369 ч.3 ст.190 ч.1 КК України)

Головуючий суддя Дерус А.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88007758  (ст.369-2 ч.2 КК України)

Суворовський районний суд м.Одеси – 3 виправдувальних вироків.

Головуючий суддя Шкуренков М.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/89690806 (ст.307 ч.2 КК України)

Головуючий суддя Деркачов О.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/89690806 (ст.185 ч.2 КК України)

Головуючий суддя Шкорупеєв Д.В.

  1. https://reyestr.court.gov.ua/Review/88436047 (296 ч.4 КК України)

Для прикладу, показники в судах США знаходяться в межах 17–25 %, в країнах Європи – понад 25 %, у Великій Британії – близько 30 % виправдувальних рішень.

В СРСР за часів найбільших політичних репресій у 1935–1939 роках ухвалювалося близько 12 % виправдувальних вироків. В Україні у 2000–2002 роках кількість виправдань була майже нульовою – 0,02 %, у 2008–2012 роках трохи більшою – 0,2 %, і, як досягнення, у 2013 році – 0,4 %.