В другому читанні депутати не проголусавли за внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо посилення відповідальності за викрадення транспортних засобів. Чи потрібен був цей закон, як уникають відповідальності за викрадення автомобілів, та про права потерпілих в ефірф 7 каналу розказав адвокат Євген Стельмах.
Велика Палата визначила, чи є недотримання судами ст.384 КПК безумовною підставою для скасування вироку.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Одеської області, двох осіб було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.147 КК та п.3,9 ч.2 ст.115 КК. Обом злочинцям на підставі ст.70 КК суд призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджених йдеться, зокрема, про порушення судами норм процесуального права — роз'яснення їм права на розгляд справи судом присяжних лише після зміни прокурором обвинувачення наприкінці судового розгляду, що, на думку сторони захисту, позбавило засуджених реальної можливості ефективно скористатися цим правом.
Разом з тим представниця одного із засуджених зазначила, що в судах попередніх інстанцій її підзахисний був позбавлений ефективного захисту через неналежну якість наданої йому правової допомоги.
«Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність», — йдеться у постанові Великої Палати Верховного суду від 12 вересня 2018 року.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій засуджений від послуг свого адвоката не відмовлявся, на якість його юридичних послуг не скаржився і не порушував перед судом питання про залучення іншого захисника.
Адвокат активно реалізовував надані йому законом права, користувався усіма процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту, а об'єктивних даних про неналежне виконання ним професійних обов'язків, яке б могло призвести до істотного обмеження прав його підзахисного, у матеріалах справи не міститься.
З огляду на це, Велика Палата дійшла висновку, що під час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій право засудженого на захист не було порушено.
Попри невідповідність дій суду приписам ст.384 КПК, на думку суддів Великої Палати, в цій ситуації скасування вироку з призначенням нового судового розгляду не буде необхідним та ефективним засобом виправлення допущеної помилки і не сприятиме реальному захисту прав і свобод засуджених.
Навпаки, анулювання результатів усіх процесуальних дій, виконаних судом у встановленому законом порядку, з метою дотримання самої лише формальної процедури призведе до неефективного витрачання людських і часових ресурсів, втрати значної частини доказів і порушення прав учасників процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
«Роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних поза межами підготовчого провадження, але до завершення судового розгляду, не завжди має визнаватися судами вищих інстанцій безумовною підставою для скасування вироку», — резюмувала ВП ВС.
Разом з тим для залишення судових рішень у силі в кожному конкретному випадку необхідні дані, які переконливо свідчили б про відсутність у особи перешкод у реалізації його права на особливий порядок судового розгляду попри зазначений недолік.
«За наявності обґрунтованих підстав для висновку, що в результаті роз'яснення права на суд присяжних на стадії судового розгляду обвинувачений мав реальну можливість ефективно скористатися ним, суд касаційної інстанції вправі не визнати відсутність роз'яснення такого права прокурором при направленні обвинувального акта до суду і судом у підготовчому судовому засіданні безумовною підставою для скасування вироку.
За означених умов, яких дотримано в цій кримінальній справі, Велика Палата вважає, що хоча обвинуваченому право на суд присяжних і не було роз'яснене на стадії підготовчого провадження, однак зазначений недолік вчасно виправлено судом першої інстанції й обвинуваченому були створені необхідні умови для ефективного використання цього права.
Отже, вирішуючи питання про те, чи є нероз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних безумовною підставою для скасування вироку, необхідно виходити з того, чи забезпечили фактично застосовані час і спосіб такого роз'яснення можливість реалізувати право на особливий порядок судового розгляду», — зазначається у постанові Великої Палати.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Касаційний кримінальний суд висловив правову позицію щодо відповідності статті КК про придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів вимогам якості закону.
Крім того, Велика Палата сформулювала правову позицію щодо застосування ст.365 КК, що передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади чи службових повноважень правоохоронцем.
Джерело: SUD
Автор: Ольга Туева
11 січня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і насильству та боротьбу з цими явищами» від 6.12. 2017 року, яким внесено зміни та доповнення до Кримінального кодексу України серед яких:
Закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Зокрема, розмежовується поняття зґвалтування і сексуального насильства.
Злочин «насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153)» тепер має назву «сексуальне насильство.
Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи – сексуальне насильство.
Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи – зґвалтування.
Об’єднує ці дії те, що вони здійснюються щодо особи без її згоди.
Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Різниця між «зґвалтуванням» і «сексуальним насильством» полягає у «проникненні в тіло іншої особи»
Кримінальний кодекс України доповнено статтею 126-1 «Домашнє насильство» .
Тут це поняття трактується як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до змін домашнім насильством вважаються не лише побої , а й факти психологічного та економічного тиску.
Але щоб визнати ці діяння злочинами обов’язково мають бути такі ознаки: систематичність і наявність певних наслідків.
А от постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок події.
Домашнє насильство каратиметься громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Кримінальний кодекс України доповнено розділом XIII-1 «ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ».
В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програм
Відповідні заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем – командир військової частини.
Злочин «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання» тепер матиме такий склад :
«Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого»
Раніше: «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого».
Тяжка образа з боку потерпілого тепер не є причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання.
Стан сильного душевного хвилювання зумовлює жорстоке поводження або поводження, що принижує честь і гідність особи, а також наявність їх системного характеру
Злочин «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання» тепер матиме такий склад:
«Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого»
Раніше:«Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого».
Зміни в складі злочину «Умисне тяжке тілесне ушкодження» :
«Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності, або непоправне знівечення обличчя»
замість такого «Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя».
Тобто, запроваджується відповідальність за травмування статевих органів
Це прирівнюється до тяжкого тілесного ушкодження, поряд із втратою будь-якого органу або його функцій.
Каліцтво статевих органів криміналізується незалежно від статі.
Запроваджується відповідальність за примушування до шлюбу. Кримінальний кодекс України доповнено статтею 151-2
Криміналізується примушування до вступу в шлюб, продовження примусово укладеного шлюбу, до вступу до співжиття без укладання шлюбу, а також спонукання особи до переїзду з цією метою на територію іншої держави, ніж та, де вона проживає.
Статтю 134 Кримінального кодексу України «Незаконне проведення аборту або стерилізації» викладено у новій редакції.
Так новими частинами передбачено такі дії :
1)примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи;
2)примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи;
3)примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи якщо вона спричинила смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки.
Джерело: Судова правда
