Суд призначив покарання вище ніж просив прокурор, – “Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …”

“Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …”

– саме так зазначено у вироку від 25 жовтня 2021 року яким Малиновський районний суд м.Одеси засудив особу до більшого терміну ніж просив прокурор.

Обвинувачували ж водія за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Тобто за порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд під головуванням судді Гарського О.В., констатував що може призначити покарання в межах установлених санкцією відповідної статті, незважаючи на позицію сторони обвинувачення. Окрім того заслуговує на увагу літературний підхід судді при обгрунтуванні міри покарання.

«Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв …»

Дійсно, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. Однак у кожному такому випадку, потрібно занадто самокритично оцінити свої дії. Відсутність такої критичної самооцінки, дуже часто призводить до створення нових подій у житті, які так само або навіть ще більше призводять до порушення певних встановлених у суспільстві правил.

Відповідно призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що останній жодних розумних висновків щодо своєї суспільно небезпечної поведінки не зробив, обставини події фактично викривляє до неймовірності, дії учасників події трактує виключно у вигідних для себе обставинах, не розуміючи, що факт порушення Правил дорожнього руху настільки очевидний, що не призводить до будь-якої іншої думки окрім тої яка викладена у обвинувальному вироку (думка про винність обвинуваченого поза будь-яким розумним сумнівом).

Суд не погоджується з прокурором щодо виду та строку покарання, яка просила призначити арешт на строк 6 місяців, оскільки вважає, що обвинувачений є особою, яка здатна при порушенні встановлених у суспільстві правил нехтувати ними та вважати свою поведінку єдино вірною і такою, що відповідає як моральним принципам людини, так і нормі закону. Це в свою чергу створює небезпеку для інших громадян, оскільки ОСОБА_1 не розуміє встановлених правил дорожнього руху і використовує їх на власний розсуд, який не має нічого спільного з реальними нормами права. Відповідно суд вважає, що до обвинуваченого необхідно призначити більш суворе покарання, ніж запропоновано прокурором.

Суд вважає за необхідне враховуючи всі встановлені обставини призначити покарання обвинуваченому у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. При цьому підстав для застосування ст. 75 КК суд не находить, оскільки як зазначено вище у вироку, особистість обвинуваченого не дає можливості суду зробити висновок, що обвинувачений заслуговує на можливість виправлення без відбуття реального покарання. Дане покарання суд вважає як необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і таким, яке буде слугувати попередженням вчиненню нових правопорушень, так і справедливим, оскільки буде відповідати не критичній поведінці останнього щодо суспільно небезпечних наслідків своїх дій.

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням.