Вперше суд змінив довічний термін позбавлення волі на 20 років

Вперше в історії України суд першої інстанції замінив довічне позбавлення волі на фіrсований строк з «пенологічних мотивів» та для забезпечення права на реалістичну перспективу звільнення. І це, виключно на підставі Конституції та Європейської конвенції, не дивлячись на відсутність механізму в Кримінальному кодексі. 

Засуджений подавав клопотання про заміну покарання або дострокове звільнення на підставі статті 28 Конституції та статті 3 Конвенції (обидві про заборону катувань). Суд постановив замінити довічне на 20 років строку, посилаючись на вищу юридичну силу Конституції та міжнародних стандартів по відношенню до Кримінального кодексу.

Засуджений скористався проектом клопотання, яке  розміщене у цій інструкції: http://khpg.org/index.php?id=1522760522

Ідея інструкції була ініціювати в Україні конституційну скаргу щодо довічного. До речі, в результаті, ідея спрацювала: скарга Д.Крупка щодо довічного без перспективи звільнення зараз на розгляді в Конституційному Суді. 

Водночас клопотань в порядку КПК до райсудів по моїй інструкції було подано більше десятка. Раніше судді прогнозовано відмовляли. Пройшов рік, і тут такий юридичний вау. Очевидно, далі буде важка апеляція. 

Про що на своїй сторінці в мережі Фейсбук обублікував Vadym Chovgan

Текст рішення:

 

gallery

7 класифікацій адвокатів по джерелу отримання клієнтів

Дмитро Назарець: Раптово вишикувалася в голові класифікація адвокатів за ознакою того, звідки беруть клієнтів. Само собою, неповна. 

1. Пафосні. Круті офіси, багато грошей вкладено в рекламу і в аксесуари з логотипами. Довгоногі секретарі та помічниці варять клієнтам смачний (або несмачний) кави. У холах на журнальних столиках біля шкіряних диванів лежать глянцеві журнали з портретами партнерів на обкладинках.

Адвокати ходять на заходи в готелях, читають семінари, пишуть статті, немає, дають інтерв'ю.

Коли пишуть документи і ходять до судів – неясно.

Але 500 євро на годину.

2. Трудяжки. Ніякої реклами. У черзі до них клієнти, що прийшли за повідомленнями "сарафанного радіо".

Офіси скромні. Помічники розумні. Взяти у них інтерв'ю та коментарі дуже складно.

На питання "як ви все встигаєте?" відповідають "йдіть нахрен, мені ніколи".

3. Грантоїди. У цих клієнти не платять за себе. Клієнти зазвичай постраждалі в результаті гучних подій.

Платежі йдуть від громадських організацій, фондів, в загальному, "закордон їм допомагає".

Небезпечна робота, тим не менш.

Можна від актівіздов з того боку барикад відгребти.

4. Ментовські, але в хорошому сенсі. Їм клієнтів дають звідти. Іноді за відсоток, іноді немає.

Часто вони з системи. Часто дуже гарні в силу знання слабкості тієї самої системи.

Грамотні орачі в більшості, але в родині, звичайно, не без …

5. Політичні. Ну, тут все ясно. Потрапив в обойму, можна розслабитися. Головне – по телефону нічого важливого не обговорювати.

Жирний клієнт веде жирного клієнта (незалежно від результатів). Телевізор, телекамери в залах судів, слава, фекалії з зеленкою, знову таки від актівіздов.

Професіоналізм тут не важлива.

Якщо сказано, що буде сидіти, клієнт буде сидіти.

6. Ледачі гедоністи. Зловив жирного клієнта, можна доїти. Зловив двох – ваще щастя. На одній справі можна жити 20 років. Головне – не виграти справу випадково.

Схожі на таксистів на фільтрі біля вокзалу. Краще 1 клієнт на тиждень за 100 баксів, ніж 10 клієнтів в день, але кожен по 100 гривень.

7. Голодні. Цих більшість. Грошей на рекламу немає. Якщо є, то на розклеювання оголошень на стовпах і на роздачу листівок знайомої бабусею у метро.

Ще популярні написи на асфальті трафаретом, таблички на деревах біля судів (головне, вище, щоб конкуренти не зняли).

Беруться за все і будь-які справи. Походу, розберемося.

Іноді бувають дуже розумними в окремих

категоріях справ, де вже натренувались на попередніх клієнтів.

Якщо кого скривдив, вибачте.

І так, тут мова саме про адвокатів (бо як є чисті листоноші, які "повирішувати").

Джерело: ЗІБ

Відвід слідчому судді може бути заявлено усно (ухвала суду)

15.04.2019 року у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області під час розгляду клопотання слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, про продовження строку досудового розслідування, адвокатом Євгеном Стельмахом слідчому судді який розглядав вказане клопотання було заявлено відвід. 

Недочекавшись написання адвокатом письмової заяви, усну заяву адвоката Євгена Стельмаха було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду відповідно до ст.35 КПК України, та розподілено на іншого слідчого суддю. 

У відводі було відмовлено, але вказане рішення доводить відсутність об'єктивної необхідності письмової заяви про відвід слідчому судді.

Ухвала суду: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81186077

Клієнта звільнено з під варти в залі суду – слідчий судя відмовив у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою і підтримав позицію адвоката Є.Стельмаха

15.04.2019 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області виніс ухвалу якою відмовив в задоволенні клопотання слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, про продовження строку застосування запобіжного заходу клієнту АБ «Адвокат Стельмах і партнери», який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та підтримав позицію адвоката Євгена Стельмаха, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Судове засідання відбувалося більше п'яти годин. Під чассудового  розгляду неодноразово оголошувалися перерви. Позиція сторони обвинувачення була незмінною, але слідчий суддя постановив ухвалу якою клієнта звільнили з під варти в залі суду.

Примітка: ч.3 ст.187 КК України, – Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. 

Відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ч.3 ст.187 КК України, є особливо тяжким.

 

Голосіївський райсуд міста Києва надав роз’яснення щодо вимоги пред’являти посвідчення судді під час судового засідання

Вимога осіб, присутніх в залі під час судового засідання, щодо пред'явлення посвідчення судді є порушенням порядку судового засідання

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно із частиною першою статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну посаду судді в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення Присяги судді (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Зразки мантії та нагрудного знака затверджуються Радою суддів України, згідно зі статтею 16 Закону України «Про судоустрій і статус судців».

Статтею 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, голови судів та їх заступники, судді у відставці мають посвідчення, зразки яких затверджуються Радою судців України. Посвідчення судді, голови суду, заступника голови суду, судді у відставці підписує Президент.

Виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку, що для набуття статусу судді особа, призначена суддею відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус судців», повинна скласти присягу судді та зайняти штатну суддівську посаду в одному із судів України.

Отже, у разі виникнення сумнівів стосовно того, що особа має право здійснювати правосуддя, громадяни мають право звернутися із запитом до відповідного суду про надання інформації щодо прийняття суддею присяги та про зарахування судді до штату відповідного суду.

Примітка: Учасники процесу та особи присутні в судовому засіданні, вимагаючи від головуючого судді у справі пред'явлення посвідчення для підтвердження права здійснювати правосуддя, порушують порядок під час судового засідання, виражаючи таким чином неповагу до суду та внаслідок чого повинні притягуватися до адміністративної відповідальності.

Безпосередньо адміністративна відповідальність за прояв неповаги до суду передбачена статтею 185- 3 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У розумінні диспозиції ст. 185-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення до об'єктивної сторони вказаного правопорушення відносять наступні діяння:

  • злісне ухилення від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача, експерта, перекладача;
  • непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
  • порушення порядку під час судового засідання;
  • вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

 Таким чином, у випадку вчинення будь-яких із вище перелічених дій суд зобов'язаний ініціювати провадження у справі про адміністративне правопорушення

(див. ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за посиланням http://www.vru.gov.ua/content/act/3767_23.11_.2017_.doc)

 Джерело: Судова влада

 

Суд має встановлювати походження коштів, які були вручені як неправомірна вигода

Суд повинен Установлювати походження коштів, Які вікорістовуваліся для проведення негласних слідчіх (розшукова) Дій. Такий Висновок Зробив Верховний Суд в постанові №369 / 10396/13-к.

 

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

24 січня 2019 року                             м.Київ                                №369/10396/13-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МОГИЛЬНОГО О.П.,
суддів: МАРЧУКА О.П., НАСТАВНОГО В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.10.2017 у кримінальному провадженні №1201310001000036 за

обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя Адреса 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського райсуду від 6.11.2015 Особу 2 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.368 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.

Ухвалою АСКО від 2.10.2017 вирок щодо Особи 2залишено без змін.

Згідно з вироком суду Особу 2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, працюючи державним виконавцем відділу ДВС Києво-Святошинського райуправління юстиції Київської області, використовуючи своє службове становище, з використанням наданих йому повноважень на виконання рішень судів, із метою незаконного особистого збагачення, 1.08.2013, приблизно о18:00, на перехресті вул. Ломоносова та Лесі Українки в м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області за несвоєчасне накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на відчуження земельної ділянки за Адресою 2 отримав від Особи 3, який представляв інтереси Особи 4 та Особи 5, неправомірну вигоду — кошти в сумі 104000 грн., після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений Особа 2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що висновки суду про доведеність вини за ч.2 ст.368 КК не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що докази, отримані за результатами проведення негласних слідчих дій, є недопустимими й неналежними, оскільки стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК не були відкриті, а в матеріалах провадження відсутні доручення слідчого, прокурора на проведення оперативними працівниками негласних слідчих дій. Посилається на те, що протокол огляду, помітки та вручення коштів від 1.08.2013 та похідні від нього докази є недопустимими. Зазначає про відсутність у матеріалах провадження доказів

походження коштів, які були вручені як неправомірна вигода, а також про невідповідність протоколів негласних слідчих дій вимогам стст.104, 252 КПК. Вказує, що правоохоронні органи підбурили його до скоєння злочину. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не спростував доводи апеляційної скарги, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.419 КПК. Додатково звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи право на захист, безпідставно врахував докази, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений Особа 2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому в ст.412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасне рішення про правильність застосування місцевим судом кримінального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.

Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості таумотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст.419 КПК містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій мають бути зазначені: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких

апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Одночасно згідно з вимогами ч.2 ст.439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, захисник Особи 6звернувся з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, в якій зазначав про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенні під час досудового розслідування, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що, на його думку, потягло за собою необґрунтоване засудження Особи 2 за ч.2 ст.286 КК.

При цьому сторона захисту звертала увагу суду апеляційної інстанції, крім іншого, на те, що докази, на які посилався суд в оскаржуваному вироку, є недопустимими, оскільки отримані органами досудового розслідування з істотним порушенням прав та свобод людини. Так, в апеляційній скарзі наголошувалося на тому, щоджерело походження коштів, які вручалися Особі 7, не встановлено, в матеріалах провадження відсутні доручення прокурора, слідчого на проведення негласних слідчих дій, ухвали суду апеляційної інстанції, якими санкціоновані певні негласні слідчі дії, не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК, протоколи негласних слідчих дій не відповідають вимогам стст.104, 252 КПК, а скоєння злочину відбулося внаслідок провокування з боку правоохоронних органів. Також захисник наголошував на неправильності вирішення питання про арештоване майно та визначення особи, якій належало повернути заставу, внесену за Особу 2.

Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про доведеність винуватості Особи 2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК, та немотивовано визнав безпідставними доводи, наведені в апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд належним чином не перевірив твердження сторони захисту про вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені при проведенні досудового розслідування та при судовому розгляді провадження.

Одночасно апеляційний суд порушив вимоги ч.2 ст.439 КПК, відповідно до якої вказівки суду,

який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9.02.2017 ухвалу АСКО від 11.02.2016, якою залишено без зміни обвинувальний вирок Києво-Святошинського райсуду від 6.11.2015 щодо Особи 2, було скасовано. Призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав формального розгляду провадження судом апеляційної інстанції. При цьому вказувалося на необхідність належної перевірки доводів захисника, зазначених в апеляційній скарзі, та наведення обґрунтованих висновків за результатами такої перевірки.

Розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту на вирок, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам стст.370, 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, не зазначив належним чином обґрунтованих мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали, й положень закону, яким він керувався.

Так, суд апеляційної інстанції, провівши частково судове слідство, формально погодився з правильністю прийнятого місцевим судом рішення про наявність у діях Особи 2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК, ненадавши відповіді на всі доводи апеляційної скарги, які мають значення для постановлення законного та справедливого судового рішення.

Зокрема, апеляційний суд належно не спростував доводів скарги щодо невстановлення судом походження коштів, які використовувалися для проведення негласних слідчих розшукових дій у кримінальному провадженні №12013100010000236.

Також апеляційний суд з огляду на відсутність постанови прокурора про проведення контролю за скоєнням злочину не спростував твердження про недопустимість як доказів протоколу огляду, помітки та вручення коштів від 1.08.2013 та похідних від нього доказів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не надав обґрунтованої відповіді на доводи скарги сторони захисту щодо допустимості доказів, відкритих не в порядку ст.290 КПК, а при розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Не містить ухвала суду апеляційної інстанції й відповіді на твердження захисника про невідповідність протоколів проведення негласних слідчих розшукових дій вимогам стст.104, 252 КПК та про провокацію скоєння злочину з боку правоохоронних органів.

Одночасно суд апеляційної інстанції не перевірив доводів сторони захисту про неправильність визначення особи, якій підлягають поверненню кошти, внесені як застава з метою забезпечення виконання Особою 2 покладених на нього обов’язків при застосуванні запобіжного заходу.

На ці та інші доводи апеляційної скарги суд не надав обґрунтованих відповідей з посиланням на відповідні докази й положення закону, якими він керувався, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону, що потягло за собою передчасність висновку про правильність застосування місцевим судом закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його в належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу засудженого Особи 2задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2.10.2017 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає

 

Джерело: ЗІБ

 

 

 

 

 

 

Виправдувальний вирок за ч.3 ст.185 КК України

Виправдовувальний вирок, за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, було ухвалено Оболонським районним судом м. Києва. Суд виправдав особу на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. 

Захист обвинуваченого здійснював адвокат Мешечек Віталій Володимирович.

Вітаємо колегу з виправдовувальним вироком!

 

 

Найближчим часом вирок з'явиться в Державному реєстрі судових рішень. 

За знущання над вчителем старшокласника притягли до відповідальності.

У Нетішині старшокласника покарали за булінг. Це перший випадок у Хмельницькій області. 

Як повідомили в прес-службі регіональної поліції, жертвою школяра був учитель.

«Булінг проявлявся у систематичних образах та психологічному тиску зі сторони учня», — йдеться у повідомленні.

Зазначається, що суд визнав старшокласника винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-4 (Булінг (цькування) учасника освітнього процесу) КУПАП та зобов’язав його матір сплатити 850 гривень штрафу.

«Працівники поліції закликають громадян не замовчувати подібні випадки. Пам’ятайте — булінг боїться розголосу!», — додали в поліції.

Нагадаємо, в лютому в Україні вперше оштрафували за новим законом про булінг:суд визнав винною дівчину, яка виставляла приватні фото іншої у своєму Instagram.

У серпні 2018 Міністерство юстиції України розпочало інформаційну кампанію#СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків.

Нагадаємо, Верховна Рада схвалила законопроект про протидію булінгу у першому читанні у жовтні 2018 року, в цілому закон про протидію булінгу схвалили 18 грудня минулого року. У січні президент Петро Порошенко підписав закон про штрафи за булінг.

Джерело: Громадське

Частина виступу адвоката Євгена Стельмаха під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обставини справи:
Олександр П. працюючи таксистом перевіз двох пасажирів з м. Одеси до м. Білгород-Дністровський та назад в м. Одеса. За що отримав оплату. Він навіть не підозрював про плани своїх клієнтів вчинити злочин.

Через декілька місяців після поїздки до Олександра П. з обшуком завітали працівники поліції. Після чого його затримали та доставили в приміщення поліції де в подальшому вручили повідомлення про підозру.

Сторона обвинувачення підозрює Олександра П. в пособництві у вчиненні розбійного нападу з проникненням у житло (ч.5 ст.27 ч.3 ст.187 КК України, покарання – до 12 років позбавлення волі).

До АБ «Адвокат Стельмах і партнери», родичі Олександра П. звернувся вже після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У відповідності до ст.201 КПК України, адвокатом Євгеном Стельмахом було подано клопотання про зміну запобіжного заходу.

Будьте обережні у повсякденному житті, адже мимоволі кожен може потрапити в подібну ситуацію. Після чого адвокату прийдеться проробити колосальну роботу щоб витягти клієнта з СІЗО.

Виправдувальний вирок за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України

Виправдовувальний вирок, за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, було ухвалено Фастівським міськрайонним судом Київської області. Суд визнав особу невинуватою у вчиненні злочину передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України та виправдав за відсутності в діях обвинуваченого складу цього злочину. 

Стороною обвинувачення не було доведено факт отримання неправомірної вигоди, зазначається у вироку.

Захист обвинуваченого здійснював адвокат Санченко Роман Григорович. Вітаємо колегу з виправдовувальним вироком!

Найближчим часом вирок з'явиться в Державному реєстрі судових рішень. 

 

gallery